Аутентифікація користувача. Вхід у систему

Згідно з п. 1 політики безпеки, для доступу до комп’ютера користувач повинен пройти процедуру аутентифікації. Ця процедура ініціюється комбінацією клавіш "ctrl+alt+del". Дана комбінація клавіш, відома як SAS (secure attention sequence), завжди перехоплюється драйвером клавіатури, який викликає при цьому справжню (а не „троянського коня”) програму аутентифікації. Процес користувача не може сам перехопити цю комбінацію клавіш або відмінити її обробку драйвером. Кажучи мовою стандартів, в системі реалізована функціональність захищеного каналу (trusted path functionality). Ця особливість також відповідає вимогам захисту рівня B „Оранжевої” книги.

Процедурою аутентифікації користувача в системі управляє програма, WinLogon, що є початковою інтерактивною процедурою, яка відображає початковий діалог із користувачем на екрані. Процес WinLogon активно взаємодіє з бібліотекою GINA (Graphic Identification aNd Authentication - графічною бібліотекою ідентифікації і аутентифікації). Бібліотека GINA є замінюваним компонентом, інтерфейс із нею добре документований, тому іноді в застосуваннях, що реалізовують захист, наявна версія GINA, відмінна від оригінальної. Одержавши ім’я і пароль користувача від GINA, WinLogon викликає модуль LSASS для аутентифікації цього користувача. В разі успішного входу в систему Winlogon отримує з реєстру профіль користувача і визначає тип оболонки, що запускається.

Комбінація SAS може бути одержана системою не тільки на етапі реєстрації користувача. Якщо користувач уже увійшов до системи, то після натиснення клавіш "ctrl-alt-del" він дістає можливість: подивитися список активних процесів, ініціювати перезавантаження або вимкнення комп’ютера, змінити свій пароль і заблокувати робочу станцію. У свою чергу, якщо робоча станція заблокована, то після введення SAS користувач має можливість її розблокування. Іноді може бути здійснене примусове виведення користувача із системи з подальшим входом у неї адміністратора.

У процесі аутентифікації викликається системна функція LogonUser, яка, виходячи з імені користувача, його пароля та імені робочої станції або домену, повертає вказівник на маркер доступу користувача. Маркер згодом передається всім дочірнім процесам. При формуванні маркера використовуються ключі SECURITY і SAM реєстру. Перший ключ визначає загальну політику безпеки, а другий ключ містить інформацію про захист для індивідуальних користувачів.

Маркер доступу. Контекст користувача

Як уже відзначалося, найбільш важливою характеристикою суб’єкта є маркер доступу. Зазвичай маркер створюється при інтерактивному вході користувача в систему і зберігає відомості про контекст користувача. Спочатку маркер зв’язується з процесом-оболонкою Windows Explorer, а потім усі процеси, породжені користувачем під час сеансу роботи, одержують дублікат даного маркера. Важливо розуміти, що самостійно створити маркер додаток користувача не може. Це може зробити тільки служба LSASS.

Принцип мінімальних привілеїв рекомендує виконання всіх операцій із мінімальними привілеями, необхідними для досягнення результату. Це дозволяє зменшити втрати від спроб навмисного збитку й уникнути випадкових втрат даних. Наприклад, користувачу не рекомендується реєструватися як адміністратор системи без необхідності. (В крайньому випадку, можна вдатися до послуг штатної утиліти runas, яка дозволяє запускати застосування від імені іншого облікового запису.)

Для безпечної роботи в дусі принципу мінімуму привілеїв ОС Windows підтримує механізми створення маркерів з обмеженими привілеями і запозичення маркера. Перший дозволяє вилучити з маркера певні привілеї, наявність яких при виконанні даної операції не потрібна, а другий дозволяє запускати застосування від імені іншого облікового запису. API системи дозволяє впливати на перелік діючих привілеїв маркера, дублювати маркер, щоб його міг запозичувати інший процес, розв’язувати проблеми запозичення прав і створення обмежених маркерів.