70.Необхідною умовою правовідносин, їх виникнення та функціонування, є зміст правовідносин, що має подвійний характер:а) юридичний;б) фактичний.

Юридичний зміст правовідносин – це можливість певних дій уповноваженого суб’єкта, а також необхідність здійснення чи утримання від здійснення певних дій зобов’язаного суб’єкта, що передбачаються правовою нормою.Фактичний зміст правовідносин – це дії визначених суб’єктів, в яких реалізуються передбачені правовою нормою права та обов’язки суб’єктів у конкретних правовідносинах.

Юридичний зміст правовідносин є більш широкою категорією, оскільки фактична діяльність суб’єктів правовідносин може бути націлена на реалізацію значно меншого кола прав та обов’язків, що мажуть передбачатися юридичним змістом.

Таким чином, зміст правовідносин складають суб’єктивні права і юридичні обов’язки, а також реальна діяльність по їх реалізації.

Суб’єктивне право – передбачена нормами права міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі, сприяє задоволенню її інтересів та забезпечується обов’язком іншої сторони та захистом держави. Ознаки суб’єктивного права:

• це міра можливої поведінки;

• це поведінка, що передбачає вибір суб’єкта, чи реалізувати право, чи утриматись від його реалізації;

• реалізація суб’єктивного права залежить від настання юридичних фактів;

• його зміст визначається юридичними нормами;

• гарантування суб’єктивного права зумовлюється обов’язком зобов’язаної сторони чи забезпечується державою; метою суб’єктивного права є забезпечення інтересів уповноваженої сторони.

Суб’єктивне право є складною категорією, що характеризується певною структурою. Структуру права складають чотири основні правомочності:

I. право на власні дії суб’єкта, що націлені на використання чи захист об’єкта правовідносин у відповідності з власними інтересами. Цей елемент структури характеризується як право використання.

II. право на чужі дії, змістом якого є можливість вимагати виконання обов’язку зобов’язаною стороною. Цей елемент характеризується як право виконання.

III. право за захист, змістом якого є можливість звертатися за захистом, змістом якого є можливість звертатися за захистом до держави у випадку порушення суб’єктивних прав (правозахист).IV. Право на юридичні дії, змістом яких є можливість прийняття юридичного рішення стосовно об’єкту правовідносин (право використання, дарування чи передача у спадок певної речі власником).

71. Юридичний обов’язок – це передбачена правовою нормою для зобов’язаної сторони та забезпечувана державним примусом міра необхідної поведінки, що забезпечує суб’єктивне право. Ознаки:

1) це міра необхідної поведінки, що має чітко визначений зміст;

2) це поведінка, що характеризує зобов’язану сторону правовідносин;

3) зміст обов’язку визначається правовою нормою;

4) є засобом забезпечення суб’єктивних прав;

5) може мати як активний (обов’язок), так і пасивний (заборона) характер;

6) виконується як добровільно, так і примусово;

7) має обов’язків характер, оскільки невиконання обов’язку визнається правопорушенням.

Юридичний обов’язок складається з наступних елементів, що характеризують його структуру:

• необхідність утриматися від вчинення протиправних дій, що порушують інтереси уповноваженої сторони;

• необхідність вчиняти активні дії з метою забезпечення права, що належить уповноваженій стороні;

• необхідність добровільного виконання правомірних дій, що забезпечують суб’єктивне право;

• необхідність нести відповідальність у випадку невиконання обов’язку чи порушення заборон.

Таким чином, зміст правовідносин характеризує поведінку суб’єктів та надає можливість визначити правомірний чи протиправний їх характер.