- •15 Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хiii-XV ст.
- •20 Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •13 Архітектура України (х – хі ст.). Характеристика пам’яток Києва та Чернігова.
- •21 Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.).
- •29 Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •60 Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
- •40 Галичина – “український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичину у другій половині хіх ст.
- •54 Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •28 І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •34 Іван Котляревський – засновник нової української література.
- •39 Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •10 Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •11 Київська Русь: писемність і літературна традиція
- •32 Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •22 Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •7 Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •6 Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт
- •44 Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •52 Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •5 Культура кіммерійців, скіфів та сарматів на території України: періодизація, пам’ятки, особливості світогляду.
- •8 Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •51 Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст.
- •25 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26 Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •38 М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •41 Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •12 Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво
- •42 Модерністська течія в українській культурі на межі хіх – хх ст.
- •24 Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •46 Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •23 Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •31 Особливості українського національно-культурного відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •2 Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •3 Первісна культура на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція.
- •17 Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVII ст.
- •1 Предмет і завдання курсу.
- •45 Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •16 Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •19 Розвиток літератури в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •18 Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •14 Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •57 Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •35 Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •56 Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •49 Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. “Розстріляне Відродження”.
- •4 Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •53 Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •55 Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •43 Українська культура в роки Першої світової війни.
- •50 Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •47 Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •36 Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •27 Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •48 Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •59 Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •37 Український театр хіх ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •33 Українсько-російські культурні взаємини хvііі –хіх ст. Репресії царизму проти української культури.
- •58 Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •9 Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
10 Київська Русь: освіта та наукові знання.
Письменними за княжих часів були не тільки можновладці та люди зі середовища духівництва, а й ремісники та рядові дружинники.
Піклування про освіту від часів запровадження християнства перебрали держава й церква. За князювання Володимира Святославича в Києві вже існувала школа для навчання дітей із найближчого оточення князя. Року 1086 онука Ярослава Мудрого Янка Всеволодівна заснувала в Київському Андріївському монастирі школу для жінок. Знахідки берестяних грамот, бронзових та кістяних писал переконують, що книжна наука розвивалася не лише у стольному граді, а й у різних частинах Русі.
Приміром, берестяні грамоти знайдено у Звенигородi та Бересті, бронзові писала для писання на воскових табличках – у Звенигородi, Перемишлi, Галичi, Острозі.
наукові знання
Про рівень тогочасних природничих і математичних знань до певної міри свідчить популярність на руських землях таких перекладних книг, як «Шестидневи», «Фізіолог», «Небеса» тощо, в яких викладено уявлення середньовічних мислителів про будову світу.
Так, «Шестидневи» розкривали історію створення світу Богом за шість днів, посилаючись при цьому не лише на Біблію, а й на праці античних мудреців.
У «Фізіологу» містилися розповіді про тварин реальних (лев, орел, змія, їжак, жаба, слон) і казкових (сирена, фенікс), а також про деякі рослини, мінерали.
Значного розвитку на Русі досягли географічні знання.
Так, у «Повісті минулих літ» місце проживання східнослов’янських племен літописець пов’язував із річками Дунаєм, Дніпром, Моравою, Прип’яттю, Двіною, Десною, Сулою.
Він досить докладно описав шлях «з варяг у греки», що пролягав уздовж Дніпра, Ловаті, Ільменського озера, річки Волхов і далі – морем Варязьким.
Літописець зауважував також, що з Варязького моря можна «йти до Рима», а від Рима прийти так само морем до Царгорода.
Волгою, за словами літописця, на схід пролягав торговельний шлях, яким можна досягти Хорезму і Каспійського моря.
У літописі названо багато тогочасних і давніх країн, що також свідчить про досить гарну обізнаність русичів у царині географії.
Писемні джерела згадують і перших лікарів-професіоналів.
Один із них – Агапіт, чернець Києво-Печерського монастиря – лікував хворих у 12 ст.
11 Київська Русь: писемність і літературна традиція
Писемність у східних слов'ян з'явилася приблизно ще в першій половині IХ ст. У “Житії” слов'янського просвітника Кирила зберігся переказ, що він бачив у 860 р. в кримському Херсонесі (Корсуні) книги, написані “руськими письменами”. Ці ж “руські письмена” згадують й арабські письменники Х ст. В історичних джерелах зустрічається також повідомлення про те, що руська писемність, нарівні з староєврейською, розповсюджувалася в Хазарії. Важливим свідченням того, що писемність була відома в Київській Русі ще до хрещення, стала знайдена в 1949 р. в одному зі смоленських курганів глиняна посудина середини Х ст. з давньоруським написом “гороухща” (гірчиця).
Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. Ще в 60-70-х роках IX ст. візантійський імператор Михайло III відправив до слов'ян двох братів-священиків з Фесалонік (Солуні) - Костянтина (в чернецтві - Кирило) і Мефодія. Давньоруська література мала певну перевагу перед католицьким Заходом і мусульманським Сходом: вона розвивалася рідною мовою. На Заході бути письменним означало знати латинь, на Сході - арабську. Арабська для багатьох мусульманських країн була чужою мовою, як і латинь для Європи, і тому національні літератури європейських держав тієї епохи майже невідомі. У цьому розумінні українська література старша за німецьку, французьку та англійську.
До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослов’янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти (“Руська правда”), літописи, пам’ятники світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”). У сучасному перекладі М.Т.Рильського “Слово про Ігорів похід”). Обидві мови активно впливали одна на одну, взаємно збагачувалися. Обидві вони були близькі і зрозумілі народу, і сам факт введення богослужіння слов’янською мовою гідно був оцінений “Повістю временних літ”: “І раді були слов'яни, слухаючи про велич божу своєю мовою”, а “словеньська мова і руська одне є”.
Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку ХI ст., спиралася на два найважливіших джерела - усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії.
Літературна традиція
У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання. За свідченням автора “Слова о полку Ігоревім”, народні мотиви лягли в основу творчості “віщого Бояна”, якого він назвав “солов'єм старого часу”. Народні пісні і перекази широко використовувалися літописцями. Від усної народної творчості древньої Русі у фольклорі українського народу збереглися найяскравіші зразки обрядової поезії - колядки і щедрівки.
Вершиною усної народної творчості став героїчний билинний епос, що склався до Х ст. і розвивався в ХI-XIII ст. Істинно народними героями стали пізніше Ілля Муромець похований у печерах Києво-Печерської лаври, завзятий галичанин Дунай, волинець Михайло Казарин, ростовець Альоша, рязанець Добриня, новгородець Садко. Їх імена збереглися в пам'яті народу як символ відваги, молодецтва, доблесті і слави древніх русичів. Усна творчість народу безпосередньо впливала на писемну літературу.
З утвердженням християнства велику роль починає відігравати перекладна література. За літературними зв'язками Київська Русь тяжіла до Візантії, яка була центром античних і східносередземноморських цінностей. З Константинополя в Київ незабаром після введення християнства стали надходити церковні і світські твори грецькою та іншими мовами. Одним з перших був переклад Євангеліє, виконаний у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Осторомира - Остромирове Євангеліє. Також поширювалися апокрифічні твори – твори релігійного змісту, неканонізовані церквою.