34 Іван Котляревський – засновник нової української література.

Іван Петрович Котляревський (1769–1838) – надзвичайна постать в історії України: драматург, письменник, автор славнозвісної „Енеїди”, „Наталки Полтавки” та ін. Народився Іван Петрович у мальовничому місті Полтава. І з того часу неможливо говорити про це місто, не згадавши про великого українського письменника. Котляревський став символом Полтави.

Життя і творчість Івана Котляревського припали на той час, коли в Україні утверджувалося кріпацтво зі своїми нелюдськими законами та мораллю. Можливі спроби національного руху відразу придушувались.

Іван Котляревський почав з чистого аркуша творити історію нової української літератури, сповненої живої мови, лексичного багатства та ліричної пісенності. Поема „Енеїда” стала епохальним явищем у духовному житті українського народу. Вже сучасниками „Енеїда” сприймалася як своєрідний посібник народного життя, панорама звичаїв та побуту. „Наталка Полтавка” – це ще один неперевершений шедевр Івана Котляревського. Завдяки йому вже майже двісті років живе невмирущий образ Наталки, в якому письменник так блискуче втілив народний ідеал української жінки, її красу та розум. Діяльність цієї геніальної особистості була настільки масштабною в українській культурі, що ми навіть не можемо оцінити його заслуги, як вони того варті. Але ми, українці, завжди будемо пам’ятати Івана Котляревського і нести у своїх серцях повагу і любов до нього.

39 Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.

І.Я.Франко розробляє тему праці, трудової моралі у літ-рі, ставлячи в центр своєї філософії людину. Головний закон людяності у формуванні Франка: неробство – зло, праця – добро. Праця – єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття гідності і правди. Але жити лише для праці неможливо, вважав Франко. У його творчості постійно виступають дві взаємозалежні сили: це пісня і праця, дух і матерія, книжка і хліб. Його філософським поглядам притамана діалектико-матеріалістична оцінка. Філософія Франка породжує досить важливу і актуальну ідею: людина носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, а тому в сфері духу панує найдорожча різноманітність, яка робить людей несхожими, цікавими і дає людям основу для єдності, братерства і любові. Філ. Франка – це яскраве втілення філ. укр.духу початку ХХ ст.

Проведене дослідження дало змогу сформувати узагальнюючі висновки щодо гуманістичної спрямованості етико-антропологічних поглядів І. Франка:

- головним здобутком філософа є гуманістичний спосіб постановки питання про людину; розуміння моралі як соціального явища і водночас глибоке занурення в суперечливий духовний світ особистості;

- складові етико-гуманістичної концепції І.Франка: ідеал “цілого чоловіка”, під яким він розумів інтегральну моральну особистість; усвідомленням мислителем “щиролюдської моральності” як універсальної, гуманістичної, загальнолюдської моралі;

- Сенс життя, щастя для І. Франка – це альтруїстична праця для інших, на благо людства;

обґрунтовано, що етико-гуманістична концепція І. Франка є не тільки теоретичною, а й практичною, оскільки націлює на вдосконалення суспільного буття, окреслює моральні орієнтири, пропонує оригінальну теорію “мистецтва виховання” молоді;

Виявлено, що етична спадщина І. Франка, витримавши перевірку часом, сприяє утвердженню в суспільстві високих моральних ідеалів та гуманістичних цінностей. Аргументовано необхідність подальшої розробки цієї проблеми сучасною етичною наукою.

Естетичні погляди І.Франка.

Естетична свідомість І.Франка віддзеркалювала його ставлення до навколишнього світу, прагнення до гармонії, до краси, досконалості у житті людини і суспільства.

Естетика – це наука, повязана з психологією, літературою, мистецтвом, оскільки предметом їхнього вивчення є відчуття, почуття.

І. Франко вважав, що естетизація пісні передається через «емоційний настрій», який вона збуджує. «Красу» вчений вбачав не в матеріалі , що служить їй основою, а в тім, яке враження робить на нас твір.