- •15 Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хiii-XV ст.
- •20 Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •13 Архітектура України (х – хі ст.). Характеристика пам’яток Києва та Чернігова.
- •21 Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.).
- •29 Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •60 Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
- •40 Галичина – “український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичину у другій половині хіх ст.
- •54 Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •28 І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •34 Іван Котляревський – засновник нової української література.
- •39 Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •10 Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •11 Київська Русь: писемність і літературна традиція
- •32 Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •22 Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •7 Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •6 Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт
- •44 Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •52 Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •5 Культура кіммерійців, скіфів та сарматів на території України: періодизація, пам’ятки, особливості світогляду.
- •8 Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •51 Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст.
- •25 Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26 Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •38 М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •41 Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •12 Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво
- •42 Модерністська течія в українській культурі на межі хіх – хх ст.
- •24 Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •46 Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •23 Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •31 Особливості українського національно-культурного відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •2 Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •3 Первісна культура на території України: світогляд, релігійні вірування, неолітична революція.
- •17 Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVII ст.
- •1 Предмет і завдання курсу.
- •45 Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •16 Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •19 Розвиток літератури в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •18 Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •14 Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •57 Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •35 Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •56 Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •49 Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. “Розстріляне Відродження”.
- •4 Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •53 Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •55 Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •43 Українська культура в роки Першої світової війни.
- •50 Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •47 Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •36 Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •27 Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •48 Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •59 Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •37 Український театр хіх ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •33 Українсько-російські культурні взаємини хvііі –хіх ст. Репресії царизму проти української культури.
- •58 Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •9 Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
53 Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
Суперечлива ситуація склалася в культурній сфері республіки. На перший погляд, кількісні показники свідчили про благополучний розвиток. Наприклад, у галузі освіти: якщо в 1970 р. середню освіту одержали 651 тис, а вищу – 117,2 тис. осіб, то в 1980 р. відповідно — 924 тис. та 148,1 тис. Проте освіта дедалі більше відставала від вимог часу, науково-технічного прогресу, її якість, по суті, знижувалася. Як не парадоксально, у цей період падав авторитет освіти та освіченості, знижувався «попит» на знання. До того ж освіта стала об´єктом форсованої русифікації: якщо в 1960/61 навчальному році школи з українською мовою навчання охоплювали 68,7% учнів, то в 1970/71 — 60,4%, в 1976/77 — 57,8%. А російською мовою навчалися відповідно — 30,4%, 38,8%, 41,3%. Аналіз динаміки зростання наукового потенціалу України, здавалось би, мав вселяти надію: загальна кількість науковців республіки на 1987 р. становила понад 213 тис. осіб, а в 1960 р. їх було лише 46 тис. У цей час плідно працювали вчені під керівництвом М. Боголюбова (математична фізика), В. Глушкова (кібернетика), Л. Ландау (ядерна фізика), Б. Патона (зварювання металів). Проте ці окремі прориви лише відтіняли наростаючі застійні явища у сфері науки. З плином часу негативні процеси все більше поглиблювалися: Академія наук УРСР поступово починає втрачати свою колишню роль мозкового центру; наростаючі бюрократичні перепони уповільнювали фундаментальні розробки, не давали змоги повною мірою реалізувати на практиці відкриття українських учених у кібернетиці, хімії, біології; ідеологічний диктат зумовив посилення в українському суспільствознавстві кон´юнктурщини, необ’єктивності, замовчування.
Однак, незважаючи на тиск, у цей складний період залишалися і вчені-суспільствознавці, які нестандартно, не в руслі «офіційних поглядів» підходили до розв´язання наукових проблем (історики М. Брайчевський, О. Компан, О. Апанович, Я. Дзира, філософ П. Копнін).
Не набагато кращою була ситуація в галузі літератури та мистецтва. Ніби в коштовну раму, ця сфера була вставлена в жорсткі рамки офіційно визнаного соціалістичного реалізму, все, що в них не вписувалося, піддавалося забороні та гонінням. Та все ж у цей період було створено чимало талановитих творів, які одержали широке визнання: у літературі — романи О. Гончара «Собор», «Циклон», М. Стельмаха «Дума про тебе», «Чотири броди», поезія І.Драча, Б. Олійника, та ін.; у кіно — фільми «Білий птах з чорною ознакою» (режисер Ю. Іллєнко), «В бій ідуть тільки “старики”» та та ін.; у музиці — опери Г. Майбороди і В. Губаренка, симфонії В. Кирейка і А. Штогаренка, кантати В. Рождественського і А. Філіпенка, пісні П. Майбороди, О. Білаша, І. Шамо, К. Домінчена, О. Сабадаша, В. Івасюка.
З другої половини 60-х років посилюється ідеологічний диктат у духовній сфері, який досягає свого апогею в Україні у період «маланчуківщини». В. Маланчук зробив кар´єру як теоретик і борець з українським націоналізмом. B Кремлі енергійного борця з націоналізмом помітили, взяв його на замітку і Суслов. Тому не дивно, що після усунення 1972 р. П. Шелеста, за підтримки Москви, В. Маланчук стає секретарем ЦК КПУ, головним ідеологом республіки. Починається період чорних списків, особистої цензури, політичних доносів, ідеологічного диктату. Зазнають гонінь письменники О. Гончар, І. Білик, Б. Харчук, О. Бердник, Л. Костенко, Б. Чичибабін та ін. Ситуація в духовній сфері погіршувалася й тим, що у цей час утворився своєрідний тандем головного ідеолога республіки В. Маланчука і голови КДБ України В. Федорчука. На практиці це означало, що водночас із ідеологічними погромами відбувалися обшуки, арешти, суди. Отже, ситуація в культурній сфері значною мірою визначалася еволюцією усієї системи. Політичний курс на «стабілізацію» посилював ідеологічний диктат, зумовлював деформації, однак лише гальмував, а не зупиняв культурний розвиток суспільства.