4. Друга технологічна революція: зміст і соціально-економічні наслідки.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. головною тенденцією розвитку економіки став перехід від капіталізму, заснованого но вільній конкуренції до капіталізму, який базується на багатьох формах монополії або олігополії.

Зміни у виробничих відносинах, що привели до цього переходу, були викликані бурхливим розвитком науки і техніки. В історію період кінця ХІХ-початку ХХ ст. увійшов як час другої технологічної революції (перша – промисловий переворот), яка тривала до Першої світової війни (1914-1918).

Електрика й електротехніка. Важливе значення мали зміни в енергетичній базі виробництва і транспорту: парову енергію було замінено електричною, почалась електрифікація. Склалася технологія отримання. Передачі й приймання електроенергії.

Металургія і транспорт. Високі темпи розвитку продуктивних сил потребували модернізації давніх галузей промисловості, передусім гірничої металургії.

Завдяки промисловому виробництву автомобілів з 90-х років появився новий вид транспорту – автомобільний.

Значного розвитку набуває хімічна промисловість. Хімічні методи обробки сировини проникають практично в усі галузі виробництва. У виробничу сферу проникала автоматизація виробництва. Почалась авоматизація верстатів, широко впроваджувалася в інші виробництва потокова ситема.

Основні наслідки другої технологічної революції такі:

1. Промисловий переворот ХVІІІ-ХІХ ст. дав поштовх становленню машинної індустрії, викликав зміни в соціальній структурі суспільства: утворення двох нових класів буржуазії та найманих робітників

2. Друга технічна революція забезпечила появу багатьох нових галузей промислового виробництва.

3. Технологічна революція викликала зміну у світовій галузевій структурі промисловості. На перший план вийшли галузі важкої індустрії.

4. Замість індустріальної приватної форми власності основною стає акціонерна, у сільському господарстві – фермерська.

Утворення монополістичних союзів – монополій, як у галузі виробництва так і у галузі капіталів (фінансових джерел).

Капіталістична монополія - це об'єднання капіталів, що виникає на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу.

Утворювався фінансовий капітал.Особливо інтенсивно цей прцес проходив у США. У процесі посилення фінансового капіталу утворилася фінансова олігархія. Зросло знчення зовнішньої торгівлі. Експорт капіталу здійснювався у різних формах: державні та комунальні позики, прямі портфельні інвестиції, кредити.

5. Экономические предпосылки возникновения и этапы развития ынституционализма. Теория Дж. Гелбрейта.

К концу XIX века неоклассическая школа безраздельно господствовала в АМЕРИКАНСКОЙ науке. На основе «духа несогласия» с ней возникла альтернативная школа - институционализм. Его основоположник - Т. Веблен (1857 -1926 гг.). Основные признаки институционализма:

• неудовлетворенность высоким уровнем абстракции, присущим неоклассикам;

• стремление к интеграции экономической теории с другими общественными науками;

- благожелательное отношение к государственному вмешательству в экономику.

По мнению Веблена, индивидуализм должен быть заменен коллективным действиями. В экономическую науку вводится понятие «институции» - обычаи, порядки, формы экономической деятельности (уклады), государство, корпорации, профсоюзы, семья и т. д.

Веблен рассматривал две институции экономики:

• индустрию, сферу производства услуг;

• бизнес, предпринимательскую деятельность.

Цель индустрии - расширение производства, что совпадает с интересами общества Цель бизнеса - денежное обогащение, что индифферентно интересам общества. Между индустрией и бизнесом существует противоречие. Обострение противоречия приводит к революции инженеров, возникает технократия. Технократия критикует рыночные принципы деятельности, в результате возникает тенденция:

технократия —* менеджеризм -~* эфемеризация собственности.

Ярким современным институционалистом является Д Гэлбрейт (родился в 1908 г., США). Он разрабатывает концепции индустриального общества и конвергенции. Эти идеи акцентируют:

- рост значения корпораций, отрицающих свободный рынок. Не спрос рождает предложение, а предложение рождает спрос. Экономические процессы утрачивают стихийность и приобретают плановый характер;

- существенно изменяются взаимоотношения внутри корпораций. Уже не собственник определяет политику корпораций, а технократ, менеджер, научные работники. Это связано с ростом значения науки и падением значения денег, капитала;

- повышается роль государства как гаранта благосостояния общества Защищая граждан от нищеты, государство не ограничивает, а, напротив, создает новый уровень экономической свободы. Растет роль сотрудничества государства с корпорациями. Институционализм является наиболее влиятельным течением современной западной экономической мысли.

Учение о монополистической конкуренции Э. Чемберлин и несовершенной конкуренции Дж. Робинсон. Неоклассики исходили из конкурентности рынков большинства товаров, из эгоистического поведения покупателей и неэффективности вмешательства правительства в экономику. Однако в XX веке некоторые основания для этих идей отмерли, оказались устаревшими. Без учета высокой степени монополизации современного рынка его нельзя понять.

Э. X. Чемберлин (1899 - 1967 гг., США) в работе «Теория монополистической конкуренции» показала, что реальные рынки существуют между полной конкуренцией и монополией. Всякая монополия ограниченна ввиду существования заменителей (субститутов). С другой стороны, полная конкуренция исключается самим фактом, дифференциации товаров.

Ценообразование в условиях монополистической конкуренции всегда отличается от модели частичного равновесия Маршалла. Монополия не нейтральна по отношению к величине спроса: она сознательно реагирует на него. Цена на товары монополии будет определяться не столько предельными издержками, сколько поиском точки равновесия на кривой спроса, руководствуясь мотивом максимизации выручки.