17. Легітивність політичної влади.

Легітимність – широке та складне явище, яке виражає зв’язок інтересів з внутрішньою оцінкою людей, яка залежить від їх стверджень, світосприйняття та повсякденного життя. Легітимність може бути частковою та навіть неузгодженою, оскільки в суспільстві існують різні прошарки населення з різними інтересами. Протягом усього розвитку суспільства люди по-різному розуміли саме значення легітимності та поняття про ідеальну державу. Однак легітимність завжди мала вирішальне значення для держави, бо від цього залежало майбутнє існуючого режиму. Легітимність політичної влади — форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами. Легітимність не є синонімом законності, оскільки політична влада не завжди спирається на право й закони, але завжди користується певною підтримкою принаймні частини населення. Основними джерелами легітимності, як правило, виступають три основні суб'єкти:

§ населення; § уряд; § зовнішньополітичні структури.

Парадигма легітимності, сформована М. Вебером, перед бачає, що влада грунтується здебільшого на довірі підданих або громадян до неї. Ця довіра, або ступінь визнання су спільством законної влади (легітимності), може бути раціо нальною і нераціональною. Якщо М. Вебер виділяв три типи легітимності (тради ційний, харизматичний, легально-раціональний), то в су часній політичній науці вирізняється сім: традиційний, ха ризматичний, правничо-раціональний, на засадах участі, раціонально-цільовий, соціально-евдемонічний і національ но-патріотичний . Традиційна легітимність грунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам тради ційної політичної культури. Харизматична легітимність передбачає визнання винят кових рис і здібностей політичного лідера; вона найбільш нестабільна через такі обставини: по-перше, виникає про блема спадкоємності влади, оскільки немає ким замінити харизматичного лідера; по-друге, збереження харизми ви магає від політичного лідера поєднання двох несумісних принципів — уникнути «косності» і не втратити «любові» народу; по-третє, зміна харизматичного лідера може приве сти до зміни політичної системи.Правничо-раціональна легітимність випливає з визнан ня суспільством політичних дій у рамках існуючої систе ми права.Легітимність на засадах участі передбачає обгрунту вання ідеологією і практикою існуючої політичної системи необхідності широкої участі громадян у діяльності полі­тичних інститутів і їхню віру в можливість впливати на владу. Раціонально-цільова легітимність виходить з переконан ня, що політична система лише тоді є сприятливою і гідною підтримки, коли вона забезпечує виконання поставлених цілей. Соціально-евдемонічна легітимність полягає у здатності політичної системи забезпечити населенню високий рівень життя і створити ілюзію її піклування про добробут народу. Національно-патріотична легітимність визначає націо нальні символи, ритуали, міфи, успадковані від попередніх національно-державних утвореньПерсоналізована легітимність грунтується на довірі до конкретної керівної особи. Така легітимність є близькою до харизматичної і може перетворитись у неї.

Є й інші типи легітимності політичної влади. Так, за джерелами розрізняють легітимність участі, технократичну і примусу. Перша грунтується на залученні громадян до участі в управлінні суспільними справами, що створює обстановку причетності їх до політики, дає змогу громадянам відчувати відповідальність за її проведення і результати. Технократична легітимністьгрунтується на високій ефективності влади, здійснюваної висококваліфікованими фахівцями. Легітимність через примусвиявляється в силовому примушуванні громадян до визнання й виконання настанов влади. Сила є останнім аргументом влади, за допомогою якого вона прагне підвищити свою легітимність. Чим сильніший примус, тим нижчий рівень легітимності. З легітимністю політичної влади тісно пов'язана її ефективність як ступінь здійснення владою тих функцій та очікувань, які покладає на неї більшість населення. Проте жодна легітимна система не грунтується тільки на одному виді легітимності, а поєднує, як правило, декілька.