- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Переливання крові
Історію переливання крові умовно можна поділити на три періоди: перший тривав від давніх часів до 1628 року, другий, пов’язаний з іменем Гарвея, який описав механізм кровообігу в 1628 році та третій – найкоротший, пов’язаний з відкриттям К.Ландштейнером в 1901 р. закону ізогемаглютинації. К.Ландштейнер відкрив тільки три групи крові. Пізніше Я.Янський в 1907 році та В.Мосс в 1910 році відкрили четверту групу крові, що стало науковим обґрунтуванням переливання крові в медицині.
Питання переливання крові висвітлено в працях хірургів С.Спасокукоцького, С.Юдіна, В.Шамова, М.Єланського та інших.
Групи крові
Найбільш поширеним в клінічній практиці є чотири групи крові за системою АВО. Групова належність оцінюється наявністю аглютиногенів в еритроцитах та аглютинінів в плазмі крові людини. Аглютиногени умовно позначають літерами А і В, аглютиніни – α і β. При взаємодії аглютиногенів з однойменними аглютинінами наступає склеювання еритроцитів (аглютинація) з наступним їх руйнуванням (гемолізом).
Перша група крові позначається як О(І). Вона не містить аглютиногенів, але має аглютиніни α і β. Друга група крові – А(ІІ) має аглютиноген А і аглютинін β, третя група крові В(ІІІ) має аглютиноген В і аглютинін α і четверта група крові АВ(ІV) містить аглютиногени А і В і не містить аглютинінів.
Людей з першою групою крові вважають універсальними донорами – кров від них можна переливати людині з будь-якою групою. Люди з четвертою групою є універсальними реципієнтами – їм можна переливати кров осіб з будь-якою групою. Однак, на сьогодні дозволене і допустиме тільки переливання однойменної (одногрупної) крові.
Для визначення групи крові за системою АВО використовують метод стандартних сироваток, метод стандартних еритроцитів та метод цоліклонів анти-А і анти-В.
Визначення групи крові методом стандартних сироваток є найбільш поширеним. Стандартні сироватки готують з крові донорів відповідної групи та зберігають при температурі 4-10ºС. Їх випускають в запаяних ампулах на кожній з яких є паспорт із зазначенням групи, часу приготування, терміну придатності та титр розведення (не нижче 1:32). Сироватка повинна бути прозорою, без пластівців. Сироватка кожної групи має забарвлення: О(І) – світлого кольору, А(ІІ) – синього, В(ІІІ) – червоного кольору.
|
0 (I)
A (II)
B (III)
AB (IV) |
||
0 (I) |
A (II) |
B (III) |
|
Рис. 31. Визначення груп крові за методом стандартних сироваток
Визначення групи крові повинно проводитися при температурі 15-25ºС. якщо температура оточуючого середовища нижча, то може наступити панаглютинація, тобто аглютинація з будь-якою кров’ю. При використанні слабких сироваток можлива несправжня аглютинація (псевдоаглютинація) – після легкого струшування пластівці еритроцитів розпадаються.
Тарілки, на яких визначатимуть групи крові ділять на чотири сектори і позначають О(І), А(ІІ), В(ІІІ), АВ (IV), куди наносять відповідну краплю сироватки двох серій.
Кров на дослідження беруть проколовши голкою пучку ІV пальця лівої кисті, попередньо її обробивши спиртом. Першу краплю крові витирають марлевою кулькою, наступні краплини крові знімають щоразу іншим кутиком предметного скла і змішують з сироватками. Співвідношення крові та сироватки повинно становити 1:10. Тарілку обережно похитують впродовж 5 хвилин, після чого оцінюють результати. Аглютинація еритроцитів проявляється у вигляді червоних зерен. При відсутності аглютинації сироватка рівномірно забарвлена в рожевий колір.
Результати оцінюють наступним чином (рис. 31):
0(І) група крові – аглютинації не відбулося з жодною сироваткою;
А(ІІ) група крові – аглютинація відбулася із сироваткою І та ІІІ групи і не відбулася із сироваткою ІІ групи;
В(ІІІ) група крові – аглютинація відбулася із сироваткою І та ІІ групи і не відбулася із сироваткою ІІІ групи;
АВ(ІV) група крові – аглютинація простежується з усіма трьома групами сироваток.
При наявності аглютинації в інших комбінаціях слід переробити дослідження.
Метод визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами. Для цього центрифугують 3-6 мл крові хворого. На тарілку, розділену на чотири сектори наносять по одній краплі сироватки, яка змішується з стандартними еритроцитами у співвідношенні 5:1. Краплі змішують скляною паличкою та погойдують тарілку впродовж 3 хвилин. Потім додають по краплі ізотонічного розчину натрію хлориду та продовжують погойдувати ще 5 хвилин
Оцінка результатів:
О(І) група крові – відсутність аглютинації з еритроцитами О(І) групи крові і наявність її в А(ІІ) і В(ІІІ) групах крові;
А(ІІ) група крові – відсутність аглютинації з еритроцитами О(І) і А(ІІ) груп крові та її наявність з В(ІІІ) групою крові;
В(ІІІ) група крові – відсутність аглютинації з еритроцитами О(І) і В(ІІІ) групи крові і її наявність з А(ІІ) групою крові.
АВ(ІV) група крові – відсутність аглютинації в усіх трьох групах крові.
Метод визначення групи крові за допомогою цоліклонів анти-А і анти-В. Цоліклони анти-А і анти-В – це продукт гібридомних кліткових ліній, отриманих в результаті злиття мишачих антитілоутворювальних В-лімфоцитів з клітинами мишачої мієломи.
Цоліклони анти-А і анти-В – розведена асцитна речовина мишей – носіїв відповідної гібридоми, в якій знаходяться специфічні імуноглобуліни класу М проти групоспецифічних антигенів А або В людини. Цоліклон не має антитіл другої специфічності і тому не викликає неспецифічної аглютинації еритроцитів. Цоліклони випускають в ампулах (анти-А – рожевого кольору, анти-В – синього кольору), до кожної ампули додається розчинник.
Ампули з цоліклонами розкривають і чистими піпетками вносять відповідні розчинники. Повне розчинення відбувається через 1-2 хвилини. Кров обстежуваного змішують з краплею антитіл у співвідношенні 1:10 і через 2 хвилини оцінюють результат:
О(І) – відсутня аглютинація з цоліклонами анти-А і анти-В;
А(ІІ) група крові – аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти-А;
В(ІІІ) – аглютинація спостерігається тільки з цоліклоном анти-В;
АВ(ІV) – аглютинація спостерігається з цоліклонами анти-А і анти-В.