- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Опікова хвороба
Якщо опіки займають до 10 % поверхні шкіри, то їх зазвичай розглядають як місцеве ушкодження. Якщо ж опіки поширені до 25-30 % площі тіла, а також більш глибші (ІІ-IV ступеня), то, поряд з місцевими змінами, вони викликають в організмі загальні зміни, що дістали назву опікової хвороби.
Розрізняють чотири періоди опікової хвороби – опіковий шок, токсемію, септикопіємію, видужання.
Опіковий шок настає в момент опіку і триває близько 3 діб. Він виникає в результаті сильних больових подразнень, що надходять у центральну нервову систему. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і замежове гальмування нервової системи (торпідна фаза). Еректильна фаза короткочасна і триває від кількох хвилин до 1-2 годин. Торпідна триває близько 6-8 годин.
Опіковий шок характеризується тяжкими гемодинамічними розладами, які пов’язані з втратою великої кількості плазми і токсичною дією продуктів розпаду тканин.
Період токсемії: може виникати швидко, через кілька годин після опіку, однак частіше ця стадія настає на 2-3 добу. Чіткої межі між стадіями шоку і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується підвищеною температурою тіла, збудженням, частим пульсом, прискореним диханням, частим блюванням, порушенням функції печінки й зневодненням організму. В загальному аналізі крові спостерігається анемія внаслідок порушення кістково-мозкового кровотворення і виражений зсув лейкоцитарної формули вліво.
Період септикопіємії – розвитку інфекційних ускладнень сприяють велика ранова поверхня і зниження реактивності організму. Перебіг і тривалість цього періоду залежить від правильності проведення патогенетичної терапії (антибіотикотерапії, некректомій і некротомій опікової рани). Характерні висока температура, розлади обмінних процесів, гіпопротеїнемія, анемія, порушення функції нирок, печінки, травного каналу, ендокринної системи.
Період видужання (реконвалесценції) характеризується загоєнням ран і поступовою нормалізацією функцій організму.
Розрізняють ранню та пізню смерть від опіків. Рання смерть настає впродовж перших годин або діб після опіків, і її причиною є шок. Смерть через 3-5 діб настає від токсемії. Смерть через декілька тижнів наступає в періоді септикопіємії внаслідок виснаження.
Перша допомога при опіках
Перша допомога при опіках полягає в тому, щоб припинити дію ушкоджувального агента. Слід пам’ятати, що площа і глибина опіку збільшується, якщо потерпілий бігає чи стоїть. Необхідно повалити людину на землю, швидко зняти одяг, що горить, або погасити його водою чи шляхом закутування в ковдру, покривало. Якщо одяг прилип в ділянці опіку, краще не виривати його, а обрізати навколо поверхні опіку.
При хімічних опіках слід облити опікову поверхню великою кількістю води. При опіках міцними кислотами, їх змивають розчинами лугу (мильна вода, 2 % содовий розчин) або присипають крейдою. Якщо опік спричинив луг, для його хімічної нейтралізації використовують слабкий розчин оцтової кислоти. Негашене вапно не можна змивати водою, потрібно використати олію. Особливої обробки потребує опік фосфором, який поєднує хімічне і термічне пошкодження шкіри. Поверхню опіку обмивають водою, накладають пов’язки з 5 % розчином мідного купоросу. Шматки фосфору механічно видаляють з поверхні шкіри (краще під водою).
Кислоти і солі важких металів викликають згортання білків і зневоднення тканин, внаслідок чого наступає коагуляційний некроз з утворенням цілісного струпу. Луги розчиняють білки і омилюють жири, внаслідок чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м’якого струпу, наступає колікваційний некроз тканин. Він є набагато глибшим і після нього є вища ймовірність утворення рубця.
Після нейтралізації і видалення ушкоджувального агента, на ділянку опіку накладають стерильну пов’язку, вводять 1 мл 1 % розчину морфіну гідрохлориду або 2 % розчину омнопону, серцеві засоби. При опіку шкіри виконують транспортну іммобілізацію, дають гаряче пиття і вкривають потерпілого. В комплекс протишокових заходів включають інфузійну терапію (розчини глюкози, сольові розчини, рефортан, стабізол, поліглюкін, білкові препарати, плазму, кров). Для попередження інфекції призначають антибіотики та вітаміни.
При опіках I та II ступеня хворі госпіталізації не потребують. При опіках I ступеня шкіру змазують вазеліном, олією, II ступеня – після обмивання поверхні опіку та шкіри 0,5 % розчином нашатирного спирту та етиловим спиртом з дотриманням правил асептики та антисептики, розкривають міхурі та накладають вологу пов’язку.
Більш тяжкі опіки лікуються в спеціально створених опікових центрах. Використовують відкритий та закритий методи лікування. При відкритому методі опікову поверхню прогрівають бактерицидними лампами, обробляють 5-10 % розчином калію перманганату, 10 % розчином нітрату срібла або іншими розчинами дубильних речовин. Утворюється струп, під яким відбувається загоєння опіку.
При глибоких опіках проводять операцію некректомії та пересадки шкіри. Пересадку шкіри виконують за допомогою спеціального інструмента – дерматома. Він дозволяє зняти шкіру на неушкодженій ділянці товщиною від 0,3 до 1 мм. Шкірну пластику проводять на 2-3 тиждень після опіку. Застосовують власну шкіру, донорську шкіру, свинячу ліофілізовану шкіру та штучно вирощену шкіру. Використовують всі засоби, які прискорюють регенерацію (ультрафіолетове опромінення, вводять вітаміни, висококалорійне харчування з підвищеним вмістом білків). Для запобігання утворення контрактур суглобів і деформуючих рубців – лікувальна фізкультура, правильне і фізіологічне положення кінцівок, іммобілізація у функціонально вигідному положенні.
Прогноз при опіках залежить від характеру термічного агента, площі та глибини ураження, віку і стану хворого, наявності супутніх захворювань та ушкоджень, від своєчасності та повноти надання першої допомоги.