- •Передмова
- •Морально-етичні та деонтологічні аспекти медичної діяльності
- •Діагностика захворювань та догляд за хворими Загальні відомості про діагностику захворювань
- •Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
- •Десмургія Призначення пов’язок
- •Правила накладання пов’язок
- •Помилки при накладанні м’яких пов’язок
- •Основні типи бинтових пов’язок
- •Характеристика окремих груп м´яких пов´язок
- •Пов'язки на голову та шию
- •Пов’язки на грудну клітку, живіт і таз
- •Пов’язка на пахову ділянку
- •Пов’язка на промежину
- •Пов’язки на верхню кінцівку
- •Пов’язки на нижню кінцівку
- •Асептика і антисептика Історія виникнення
- •Основні принципи антисептики
- •Основні принципи асептики
- •Дезінфекція
- •Принципи і види стерилізації
- •Підготовка рук до операції
- •Підготовка операційного поля
- •Стерилізація шовного матеріалу
- •Стерилізація перев’язувального матеріалу та білизни
- •Стерилізація хірургічного інструментарію
- •Загальні питання реаніматології
- •Термінальні стани
- •Серцево-легенева і церебральна реанімація
- •Етап а – відновлення прохідності дихальних шляхів
- •Етап в – екстрена штучна вентиляція легень і оксигенація
- •Етап с – підтримання кровообігу
- •Етапи d і e – застосування медикаментозних середників, інфузійної терапії, електрокардіоскопія і електрокардіографія
- •Етап f – електрична дефібриляція
- •Етапи g, h і I – оцінка стану хворого, відновлення свідомості і корекція недостатності функцій органів
- •Утоплення
- •Ураження електричним струмом
- •Повішання
- •Сонячний і тепловий удар
- •Опіки та відмороження Термічні і хімічні опіки
- •Опікова хвороба
- •Перша допомога при опіках
- •Радіаційні (променеві) опіки
- •Опіки електричним струмом
- •Відмороження
- •Отруєння
- •Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
- •Активна детоксикація організму
- •Антидотна терапія
- •Основні антидоти, які найчастіше використовуються при гострих отруєннях
- •Отруєння барбітуратами
- •Отруєння наркотичними анальгетиками
- •Отруєння алкоголем
- •Отруєння фосфорорганічними речовинами
- •Отруєння беленою
- •Отруєння ртуттю та її сполуками
- •Отруєння чадним газом
- •Укуси комах
- •Укуси членистоногих
- •Укуси змій
- •Отруєння грибами
- •Кровотеча і крововтрата
- •Методи зупинки кровотечі
- •Долікарська медична допомога при зовнішніх кровотечах
- •1 Етап 2 етап
- •3 Етап 4 етап
- •Долікарська медична допомога при деяких специфічних видах зовнішніх кровотеч
- •Долікарська медична допомога при внутрішніх кровотечах
- •Переливання крові
- •Групи крові
- •Резус-фактор
- •Показання та протипоказання до переливання крові
- •Техніка переливання крові
- •Правила зберігання крові
- •Препарати крові
- •Компоненти крові та її препарати
- •Кровозамінники
- •Ускладнення від переливання крові
- •Рани і рановий процес
- •Протікання ранового процесу
- •Перша допомога при пораненнях
- •Загальні принципи лікування ран
- •Профілактика правця і анаеробної інфекції
- •Особливості лікування гнійних ран
- •Сторонні тіла ока
- •Сторонні тіла вуха та носа
- •Сторонні тіла гортані
- •Закриті ушкодження м’яких тканин
- •Розтягнення
- •Синдром тривалого стиснення
- •Вивихи і переломи Вивихи
- •Переломи кісток
- •Перша долікарська допомога при механічній травмі
- •Транспортна і лікувальна імобілізація Транспортна іммобілізація
- •Основні принципи і правила застосування транспортної імобілізації
- •Лікувальна імобілізація
- •Пошкодження грудної клітки і хребта
- •Закрита травма грудної клітки
- •Відкрита травма грудної клітки
- •Пошкодження хребта
- •Вагітність і пологи Діагностичні ознаки вагітності
- •Фізіологічні пологи
- •Перший період пологів
- •Другий період пологів
- •Третій період пологів
- •Оцінка стану новонародженої дитини
- •Ознаки зрілості та доношеності плода
- •Токсикози вагітних
- •Позаматкова вагітність
- •Гострі судинні розлади. Коматозні стани.
- •Непритомність
- •Гострі терапевтичні захворювання
- •Гіпертонічні кризи
- •Стенокардія
- •Інфаркт міокарду
- •Аритмії
- •Бронхіальна астма
- •Гострі хірургічні захворювання Діагностика і особливості перебігу гострої хірургічної патології
- •Основні гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини
- •Невідкладні стани у дітей
- •Гостра дихальна недостатність
- •Перша допомога при гострій дихальній недостатності у дітей
- •Фебрильні судоми
- •Особливості реанімації у дітей
- •Інфекційні захворювання
- •Правець
- •Синдром набутого імунного дефіциту
- •Психогенні захворювання Типи реагування на надзвичайну ситуацію
- •Психози
- •Порушення настрою
- •Маніакально-депресивний психоз
- •Епілепсія
- •Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
- •Неврологічні захворювання Біль в нижній частині спини
- •Головний біль
- •Короткий словник медичних термінів
- •Ситуаційні задачі
- •Література
Оцінка стану основних параметрів життєдіяльності організму.
Оцінка стану пульсу. В нормі пульс є ритмічним, його частота становить в середньому 60-80 за хвилину. Під час сну частота пульсу зменшується (брадикардія), під час фізичного навантаження, емоційному збудженні – зростає (тахікардія). Під час підрахунку частоти пульсу слід звернути увагу на його наповнення, напруженість і ритмічність.
Найчастіше пульс визначають на променевій артерії. Для цього необхідно обхопити пальцями правої руки ліве передпліччя хворого, а пальцями лівої руки – праве передпліччя хворого в ділянці променево-зап’ястних суглобів. Великий палець слід розмістити на тильній поверхні передпліччя, вказівний, середній і безіменний – послідовно від великого пальця хворого по внутрішній поверхні передпліччя (в проекції променевої артерії). Вказівним, середнім і безіменним пальцями притиснути променеву артерію до променевої кісти і відчути її пульсацію. Визначити симетричність пульсу. Якщо пульс симетричний на обох руках, то подальше дослідження можна проводити на одній руці. Якщо пульс не симетричний, то дослідження слід проводити по черзі окремо на правій і лівій руках пацієнта.
Є й інші судини, на яких можна визначити пульс: вискова артерія, сонна артерія, стегнова артерія, підколінна артерія, артерія тилу стопи, задня великогомілкова артерія.
Оцінка стану артеріального тиску. Для визначення артеріального тиску враховують його два показники: систолічний (під час скорочення міокарду і викиду крові в аорту) та діастолічний (під час розслаблення серцевого м’язу). В нормі систолічний артеріальний тиск людини знаходиться в межах 90-149 мм.р.ст., діастолічний – 60-89 мм.рт.ст. Артеріальний тиск записують у вигляді дробу: чисельник – систолічний тиск, знаменник – діастолічний (наприклад, 120/70 мм.рт.ст.). Артеріальний тиск людини залежить від її віку – чим старша людина, тим вищими можуть бути показники артеріального тиску. Підвищення тиску понад встановлені вікові норми називається гіпертонією, зниження – гіпотонією. Для визначення артеріального тиску застосовують спеціальний апарат – тонометр та фонендоскоп. Дотримуються такої послідовності дій:
попросити пацієнта зняти з себе верхній одяг таким чином, щоб оголити передпліччя і плече руки, на якій буде проводитися обстеження;
покласти руку пацієнта в розігнутому вигляді долонею догори на тверду поверхню (стіл). Для кращого вислуховування артеріальних тонів попросити хворого підкласти під лікоть кулак другої руки;
накласти манжетку тонометра таким чином, щоб її нижній край знаходився на 2-4 см вище ліктьової ямки. Манжетка повинна щільно прилягати до руки, під нею не повинно бути одягу;
перевірити і відрегулювати положення стрілки манометра – вона повинна знаходитися на позначці “0”. Манометр і груша повинні бути з’єднані з манжеткою;
пропальпувати пульс в ліктьовій ямці і вкласти на це місце фонендоскоп;
закрити вентиль на груші і накачувати повітря в манжетку, слідкуючи за показниками стрілки манометра. Накачування повітря слід припинити коли стрілка вкаже тиск на 20-30 мм.рт.ст. вищий від моменту, коли перестала прослуховуватися пульсація;
Відкрити вентиль і поволі випускати повітря з манжетки, вислуховуючи артеріальні тони;
При появі перших чітких тонів над ліктьовою артерією відмітити показник систолічного артеріального тиску;
При повному зникненні тонів відмітити показник діастолічного артеріального тиску;
Зняти манжетку, відкласти фонендоскоп і допомогти пацієнту зручно сісти чи лягти.
Оцінка стану дихальних рухів. В нормі дихальні рухи є ритмічними, їхня частота становить в середньому 16-18 за хвилину. Під час сну частота дихальних рухів зменшується (брадипное), під час фізичного навантаження, хворобах дихальної системи, емоційному збудженні – зростає (тахіпное). У чоловіків дихання переважно є черевним, у жінок – грудним, у дітей – змішаним. Під час підрахунку частоти дихальних рухів слід звернути увагу на глибину, тривалість і ритмічність дихання. Для визначення частоти дихань не потрібно інформувати хворого про мету обстеження – пацієнт несвідомо може змінити частоту дихальних рухів. Слід попросити хворого лягти зручно на спину, взяти його за руку в проекції променевої артерії, для того, щоб хворий думав, що ви визначаєте частоту пульсу. Паралельно необхідно подивитися на грудну клітку пацієнта: буде видно як вона піднімається і опускається. Якщо рухів грудної клітки не видно, можна покласти свою руку на проекцію грудини.
Оцінка температури тіла. Температуру тіла зазвичай вимірюють за допомогою ртутного термометра під пахвою. Дещо рідше температуру вимірюють в паховій складці, ротовій порожнині, прямій кишці, піхві. Тривалість вимірювання, як правило, не перевищує 10 хвилин.
Нормальні показники температури тіла при вимірюванні під пахвою знаходяться в межах 36-37°С. Після тяжкого фізичного чи психічного перевантаження, при перебуванні в гарячому приміщенні температура тіла може підвищитися. У дітей температура в нормі вища на 0,3-0,4°С, ніж у дорослих.
Постійна температура тіла людини забезпечується механізмами терморегуляції, яка регулюється підтиманням співвідношення між теплоутворенням і тепловіддачею. За коливаннями температури можна характеризувати перебіг захворювання, погіршення чи покращення стану хворого.
Чимало захворювань перебігають з підвищенням температури тіла. Це є захисна реакція організму, яка називається лихоманкою. Розрізняють інфекційну і неінфекційну (при алергічних реакціях, злоякісних пухлинах, отруєннях та ін.) лихоманку.
Розрізняють:
субфебрильну лихоманку (37-38°С);
помірну лихоманку (38-39°С);
високу лихоманку (39-41°С);
надмірну (гіперпіретичну) лихоманку (більше 41°С).
Для певного захворювання є характерним певний тип лихоманки:
постійна – температура тіла є стабільно високою (більше 39°С) впродовж кількох днів чи тижнів. Такий тип лихоманки характерний для гострих інфекційних захворювань;
послаблююча – значні добові коливання температури тіла (від 1 до 2°С). Зустрічається при гнійних захворюваннях;
переміжна – різкий підйом температури тіла до 39-40°С і вище з зниженням її за короткий час до нормальної чи зниженої. Такі підйоми і зниження виникають з чіткою циклічністю і характерні для малярії;
виснажуюча – значні добові коливання температури тіла (від 3°С), часто з інтервалами в кілька годин. Така лихоманка спостерігається при сепсисі;
поворотна – підвищення температури тіла одразу ж до 39-40°С і вище впродовж кількох днів. Потім температура знижується до нормальної, а через кілька днів лихоманка повертається. Такий тип характерний для поворотного тифу;
хвилеподібна – постійне щоденне підвищення температури тіла, яке через кілька днів досягає максимуму, поступово знижується, і знову поступово підвищується. Характерна для бруцельозу;
неправильна – не має певних закономірностей в добових коливаннях. Така лихоманка зустрічається при ревматизмі, грипі, пневмонії, онкологічній патології тощо;
спотворена – ранкова температура тіла є вища за вечірню. Такий тип лихоманки зустрічається при туберкульозі, вірусних хворобах.
Лікування лихоманки повинне бути спямоване на усунення її причини. Субфебрильна і помірна лихоманка має захисну функцію і знижувати її не потрібно. При високій і надмірній лихоманці слід призначати жарознижувальні середники (аспірин, анальгін та ін.).