29. Поняття, принципи та функції цивільної відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Хоча ЦК безспосередньо не закріплює видів (форм) відповідальності, він містить перелік способів захисту цивільних прав. ГК також не містить видів відповідальності, але він розмежовує спосіб впливу на порушника за господарськими санкціями, якими визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Зробивши поверхневий аналіз положень обох кодексів, що стосуються відповідальності суб’єктів правовідносин, перейдемо до більш конкретних речей. Пропоную розглянути в порівняльному аспекті відшкодування збитків. За п.1 ст.22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно ж із п.1 ст.224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Цікавим є розкриття поняття збитків. Згідно із п.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1. втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ж до п.2 ст.224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. При цьому до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно ст.225 ГК включаються:

1. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

2. додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

3. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

4. матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як бачимо, “господарські” збитки ширші за змістом. До них віднесені (на погляд автора статті не зовсім коректно матеріальне відшкодування моральної шкоди. Різний зміст поняття збитків створюватиме труднощі в процесі правозастосування та визначення розміру збитків. Але на цьому колізії не припиняються. Так, відповідно до п.2 ст.22 ЦК збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Господарський кодекс не передбачає останнього варіанта. Навпаки, його п.2. ст.224 вказує, що законом щодо окремих видів господарських зобов’язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань.