27. Порядок та черговість задоволення претензій кредиторів при визнанні боржника банкрутом.

Під час ліквідаційної процедури ліквідатор виявляє ліквідаційну масу, здійснює у встановленому порядку продаж майна банкрута та задовольняє у встановленому порядку вимоги кредиторів:

1) у першу чергу задовольняються:

- вимоги, забезпечені заставою.

- вимоги щодо виплати заборгованості по зар. Платі за три місяці, що передують провадженню справи про банкрутство.

- витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов’язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб.

- витрати, пов’язані з провадженням справи про банкрутство, у тому числі:

А) витрати на оплату державного мита

Б) витрати на публікацію заяви про порушення справи про банкрутство, на публікацію інформації про продаж майна боржника.

В) витрати арбітражного керуючого, пов’язані зі справою

Г) витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо його призначив суд.

Д) витрати на оплату праці арбітражного керуючого.

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли перед працівниками банкрута:

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та обов’язкових зборів.

4) у четверту чергу задовольняються вимоги, не забезпечені заставою.

5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду.

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Подальші вимоги задовольняються у разі надходження коштів на рахунок боржника. Вимоги, незадоволені недостатністю майна, вважаються погашеними.

28. Юридична відповідальність за порушення правопорушення у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність – це різновидність юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань суб’єктами господарської діяльності.

Основними підставами господарсько-правової відповідальності є:

1. Правова. Це су¬купність норм права про відповідальність суб'єктів госпо¬дарських відносин.

2. Господарсь¬ка правосуб'єктність правопорушника і по¬терпілого. Сторонами правовідносин щодо засто¬сування відповідальності цього виду можуть бути підпри¬ємства, установи, організації, інші юридичні особи незалежно від форми власності майна, організаційно-правових форм, тобто особи, що мають право звертатися до арбітражного суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоро-нюваних законом інтересів.

3. Юридико-фактична. Це протиправні дія або бездіяльність особи — господарського правопорушника, що порушують права і за¬конні інтереси потерпілої особи чи заважають їх реалізації. Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

• факт господарського порушення, тобто порушення нор¬ми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майно¬вим правам та інтересам потерпілого (кредитора);

• протиправність поведінки господарського порушника.,

• причинний зв'язок між протиправною поведінкою по¬рушника і завданими потерпілому збитками.

• вина господарського правопорушника. Це негативне суб'єктивне ставлення правопорушника до прав і закон¬них інтересів потерпілого. Вина у господарській практиці — це наявність двох обставин, які дають підстави для застосування відповідальності:

- наявність в особи-правопорушника реальних можливостей для належного виконання;

- невжиття ним всіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, за¬побігання збиткам (шкоді) потерпілого.