19. Вартісною основою валютного курсу є:

а) паритет купівельної спроможності валют;

б) масштаб цін;

в) світові ціни;

г) валютні резерви.

20. Валютний курс відхиляється від вартісної основи (паритету купівельної спроможності валют) — під впливом:

а) попиту і пропозиції валюти;

б) валютного курсу;

в) світових цін;

г) середніх рівнів національних цін.

21. До кон'юнктурних чинників, які впливають на валютний курс, відносять:

а) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках;

б) коливаннями ділової активності, політичної і військово-політичної обстановки, з чутками, припущеннями і прогнозами;

в) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу, різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції;

г) ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках, ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку.

22. До структурних (довгострокових) чинників, які впливають на валютний курс, відносять:

а) зростання національного доходу, темпи інфляції, стан платіжного балансу;

б) різниця процентних ставок в різних країнах, діяльність валютних ринків і спекулятивні валютні операції, ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках;

в) ступінь довіри до валюти на національному і світовому ринках, валютна політика, ступінь розвитку фондового ринку;

г) все перераховане вище.

23. При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники:

а) експортери або одержують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають нагоду продавати товари за цінами, нижче середньосвітових;

б) відбувається скорочення реальної заборгованості в національній валюті і збільшення тягаря зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті;

в) невигідним стає вивіз прибутків, відсотків, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування;

г) немає вірної відповіді.

24. При підвищенні курсу національної валюти:

а) внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може привести до стагнації експортних областей національного виробництва.

б) розширюється імпорт;

в) стимулюється приток в країну іноземних і національних капіталів, збільшується вивіз прибутків на іноземні капіталовкладення, зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в знеціненій іноземній валюті;

г) все перераховане вище.

25. Сучасні типи режимів валютних курсів в світовій валютній системі включають:

а) фіксований і плаваючий режими;

б) реальний і номінальний;

в) національний і світовий;

г) фіксований і реальний

26. Купівельна спроможність валюти — це:

а) офіційний золотий паритет валют;

б) сума товарів і послуг за їх цінами, які можна придбати за національну грошову одиницю;

в) порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах;

г) абсолютна обмінюваність товарів у межах світового господарства.

27. При фіксованому режимі валютний курс фіксується:

а) за однією валютою або «корзини» валют;

б) залежно від попиту і пропозиції на валютному ринку;

в) залежно від співвідношення купівельної спроможності валют в двох країнах;

г) залежно від зростання курсу національної валюти товари

28. Плаваючі курси змінюються залежно від:

а) попиту і пропозиції на валютному ринку;

б) однієї валюти або «корзини» валют;

в) співвідношення купівельної спроможності національних валют;

г) немає вірної відповіді.

29. Головними методами регулювання валютного курсу є:

а) політика рефінансування;

б) політика відкритого ринку;

в) валютна інтервенція і дисконтна політика;

г) політика мінімальних обов’язкових резервів.

30. Суть дисконтної політики зводиться до:

а) прямого втручання центрального банку або казначейства у валютний ринок;

б) підвищення валютного курсу;

в) підвищення або зниження облікової ставки центрального емісійного банку з метою впливу на рух зарубіжних короткострокових капіталів;

г) зниження валютного курсу.

31. Виберіть правильні способи здійснення валютної інтервенції:

а) використання національної валюти;

б) використання резервів у іноземній валюті;

в) продаж цінних паперів, розміщених в іноземній валюті;

г) емісія грошей.

32. З якою метою центральний банк купує валюту на валютному ринку:

а) щоб підвищити курс іноземної валюти;

б) щоб підвищити курс національної валюти;

в) щоб знизити курс іноземної валюти;

г) щоб поповнити золотовалютні запаси держави.

33. Валютні активи держави - це:

а) національна валюта;

б) депозити в національній та іноземній валютах;

в) іноземна валюта, авуари в СДР, золото;

г) золото.

34. Функціонування золота як світових грошей, фіксація золотого вмісту національних валют, фіксовані валютні курси - це ознаки:

а) системи золотого стандарту;

б) Бреттон-Вудської валютної системи;

в) Ямайської валютної системи;

г) недостатнього розвитку сучасної валютної системи держави.

35. Валютний ризик - це:

а) невизначеність майбутніх ставок обмінних курсів валют;

б) неможливість придбати валюту за угодою;

в) ризик втрат за валютними операціями;

г) ймовірність втрати доходу внаслідок зміни обмінного курсу валюти після укладання угоди в іноземній валюті.

36. При встановленні офіційного курсу валют до гривні НБУ використовує:

а) котирування Франкфуртської біржі.

б) інформацію, яку він одержує від центральних банків країн СНГ (курс їх національних валют до долара);

в) котирування, яке публікує газета «Fіnаnсіаl Тіmes»;

г) немає вірної відповіді.

37. Валютна система — це:

а) організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору;

б) система, яка базується на багатьох валютах провідних країн світу і міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР і ін.);

в) система, яка формуються на підставі міждержавних угод і світових традицій;

г) сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.