4.3. Витягування арок, тяг у круглих приміщеннях, кесонів-плафонів, кулі, ваз і інших тяг

Приймання побудови фігур при витягуванні. Круглі, криволінійні й багатогранні тяги складаються з різних комбінацій геометричних фігур. Розглянемо приймання побудови основних фігур.

Розподіл окружності на десять рівних частин (мал. 12, а). Проводять горизонтальну, а потім перпендикулярну їй вертикальну осі. Із крапки перетинання осей проводять окружність. Радіус ділять крапкою ПРО на дві рівні частини. Із крапки ПРО радіусом Rпроводят одне півколо, а із крапки ПРО 1 радіусом R1друге півколо, що стикається з першої. Радіус R1 і буде рівний 1/10 первісної окружності.

Побудова п'ятикутника (мал. 12, б). Як і в першому випадку, проводять дві окружності із крапок ПРО і О1. З'єднують ці крапки прямою лінією, яка й буде рівна ¹/₅ окружності. Окружність ділять на п'ять частин, крапки розподілу з'єднують послідовно прямими лініями й виходить п'ятикутник.

Побудова десятиконечной зірки (мал. 12, в). Виконують дві окружності потрібним радіусом, ділять їх на десять рівних частин, знаходять крапки, з'єднують лініями, одержуючи кінці зірки.

Побудова восьмиконечной зірки (мал.12, г). Проводять дві перпендикулярні один одному осі. Із крапки їх перетинання описують дві окружності потрібним радіусом, ділять кожну з них на вісім рівних частин, проводять осі й прямі лінії, утворюючи кінці зірки

мал. 12. Правила побудови геометричних фігур: а - розподіл окружності на десять частин, б - побудова п'ятикутника, в - десятиконечной зірки, г - восьмиконечной зірки, д - трикутника, із криволинейныси гранями й впмисанными в нього трьома окружностями

Побудова трикутника із криволінійними гранями, уписаного в окружність (мал. 12, д). Проводять вісь і з її центру описують окружність потрібного діаметра, яку ділять на п'ять рівних частин, і проводять дуги (криві лінії) із крапки 1 між крапками 3 і 5, із крапки 3 між крапками 1 і 5 і із крапки 5 між крапками 1 і 3. Таким чином, одержують трикутник. Якщо в такому трикутнику треба побудувати три однакові окружності (мал. 12, е), то між крапками спочатку проводять осі 1-4, 2 -5 і 3-6 і знаходять на них центри ПРОO1 і ПРО2 у таких місцях, щоб описані з них окружності вписали в трикутник і тільки стосувалися друг Друга

Шаблони для витягування криволінійних тяг. Шаблони (мал. 13) складаються із профільної дошки й полозка або профільної дошки, радіусної рейки й полозка. На профільній дошці залишають отмазки 5-10мм. Полозок робив різної довжини, шириною не менш 5см. Більш вузький полозок витирав розчин, і тяга виходить хвилястої. Чим довше полозок, тем стійкіше шаблон. Кінець полозка закруглюють, щоб вони не витирали розчин. Полозок кріпив на одному рівні із профільною дошкою, з'єднуючи їх з підкосами. До одному кінцю профільної дошки 2 прибивають полозок 1, а до іншого - радіусну рейку 3, по якій витягають криві або окружності. У радіусній рейці свердлять у потрібному місці отвір, а щоб воно не розточувалося про штир, над ним прибивають із двох сторін сталеві пластинки з отворами. Замість радіусної рейки іноді застосовують витягнуту мотузку, дріт або сталевий канат

мал. 13. Шаблон для витягування криволінійних тяг: 1 - полозок, 2 - профільна дошка, 3 - радіусна рейка

Витягування круглих, овальних і багатогранних розеток. Коло (мал. 14) звичайно буває з незаповненою серединою на відміну від розетки, яку заповнюють цілком. У центр намічуваної тяги вбивають штир. На шаблону або радіусній рейці свердлять отвір на відстані, рівному радіусу окружності розетки. Обводять шаблоном навколо штиря, намічаючись місце нанесення розчину. Знімають накривку й нацарапують ґрунт. Там, де в тязі будуть масивні елементи, убивають цвяхи й, якщо потрібно, обплітають їхнім дротом. Капелюшка цвяхів або дріт повинні бути заглублені в розчин не менш чому на 20мм, щоб у вапняно-гіпсових розчинах не проступали іржаві плями. Потім послідовно наносять обризг і шари ґрунту, простягаючи шаблоном по кожному нанесеному шару. У процесі витягування шаблон очищають на місці або знімають його. Для цього виймають зі штиря дріт і видаляють бобишку, що підтримує шаблон, потім знімають шаблон. Якщо по місці проходження полозка попадає розчин, то його обов'язково счищают, тому що тяга може вийти хвилястої

мал. 14. Витягування кола: 1 - профільна дошка, 2 - радіусна рейка, 3 - цвях

Розетки. Розетки з увігнутими до центру гранями (мал. 15, а) виконують так. Із центру розетки циркулем проводять окружність і ділять її на шість частин. Через кожний розподіл проводять із центру радіуси 1, 2, 3, 4, 5, 6. Ці радіуси (лінії обмеження) обмежують ділянки для витягування граней розетки. Кожну із шести частин окружності ділять навпіл і на середині їх ставлять крапки а, б, в, г, д, е. Через ці крапки із центру проводять лінії, які називаються центровими осями. На центрових осях відкладають від центру відрізки заданої довжини й у відзначені крапки вбивають цвяхи, на які надягають шаблон. Спочатку витягають шаблоном одну сторону розетки, потім іншу, третю і т. д.

мал. 15. Витягування багатограних розеток: а - з увігнутими до центру гранями, б - з опуклими від центру гранями, в - складної

Щоб не обробляти повністю шість досить складних і повних кутів, а обмежитися їхньою половиною, надходять так. Спочатку витягають дві протилежні грані, обмежені цифрами 2-3, 5-6, так, щоб тяга небагато заходила за лінії обмеження граней. Після витягування по лінії обмеження тягу пропилюють або прорізають ножем і видаляють зайві кінці. Потім приступають до витягування грані, обмеженої цифрами 1-2. Один кінець цієї грані до цифри 2 не може бути дотягнуть, тому що йому заважає раніше витягнута грань. Другий кінець потрібно витягнути за лінію обмеження, обрізати й вилучити. У грані, обмеженої цифрами 6 -1, не дотягають обоє кінця. Точно в такому ж порядку витягають інші дві грані. Таким чином, доводиться обробляти не шість кутів, а тільки три (шість половинок).

Для оброблення виготовляють криволінійну лінійку з різцями на обох кінцях, або шаблонлнапівтерток, з гіпсового або цементного розчину

Розетку з опуклими від центру гранями (мал. 15, б) витягають у такій послідовності. Профільну дошку шаблону роблять так, щоб у неї зовнішня отмазка була довжиною 10-15см і прибиті до неї полозок не заважав профільній дошці небагато перетинати під час витягування лінії обмеження граней. Це дозволяє витягати грані без оброблення місць сполучення, небагато підправляючи їхнім

Складні розетки складаються із вставлених одна в іншу простих розеток (мал. 15, в). Спочатку будують грані розеток, потім їх витягають і обробляють кінці.

Зірка. На ґрунті або обробленій штукатурці вичерчують зірку (мал. 16, а). Для цього по розміру зірки описують окружність і ділять її на п'ять рівних частин. Потім проводять лінії із крапки 1 у крапки 3 і 4, з крапки 5 у крапки 2 і 3, із крапки 2 у крапку 4.

мал. 16. Витягування (а, б) і виготовлення (в) зірки: а - із прямими кінцями, б - із закругленими

По гранях зірки навішують правила й витягають тяги за допомогою шаблону, кути обробляють вручну. У середині зірки витягають коло або інші види тяг.

Часто кінці зірки роблять не із прямих ліній, а закруглених (мал. 16, б). У цих випадках спочатку будують звичайну зірку, потім з кінцевих крапок проводять лінії обмеження через крапки перетинання двох протилежних кінців зірки. Із крапки 3 лінію проводять через крапку перетинання кінців 1 і 5 зірки, із крапки 2 - через крапку перетинання кінців 4 і 5 (див. пунктирні лінії).

Провівши лінії обмеження, знаходять центри криволінійних тяг: для кінця 1 - крапки А і А', для кінця 2 - крапки В и В' і т.д. У центрі вбивають цвяхи, витягають шаблоном сторони зірки, як частини кола, і обробляють недотягнуті шаблоном кінці

Зірку із прямими кінцями, що полягає суцільно зі штукатурного розчину, не витягають, а роблять за допомогою рейок (мал. 16, в). Спочатку будують зірку, у центрі її вбивають цвях, а по променях зірки зміцнюють вистругані рейки, між якими наносять розчин. Його розрівнюють правилом або полутерком. Після схоплювання розчин затирають і знімають рейки. Усі шорсткості відразу ж підправляють. Якщо потрібно, то в середині зірки витягають коло, надягаючи шаблон на раніше вбитий цвях.

Витягування еліпса, овалу, еліптичної розетки. Для витягування еліпса по заданій короткій осі зі співвідношенням довжин осей 1:0,52 (мал. 17) знаходять центр ПРО, проводять через нього дві осі, на короткій відміряють ширину еліпса АБ. Половину довжини короткої осі АТ ділять на три рівні частини. Із центру Про радіусом, рівним ²/₃ половини довжини короткої осі, проводять дугу ВГ до перетинання з довгою віссю. Проводять прямі лініїипромені із крапки А через крапки В і Г, а із крапки Б - також через крапки В і Г. Відрізком, рівним довжині короткої осі, тобто АБ, із крапки А проводять дугу ЖЗ до перетинання із променями, а із крапки Б дугу ДЕ також до перетинання із променями. Радіусом ВД із крапки В проводять дугу ДЖ, а із крапки Г дугу ЕЗ. Дуги повинні сполучитися. Якщо цього не відбувається, побудову повторюють

мал. 17. Побудова еліпса по заданій короткій осі: 1, 3 - радіусні рейки, 2, 4 - шаблони

Витягування еліпса по заданій довгій осі виконують двома способами. Перший спосіб ( для співвідношення осей 1:0,57) полягає в тому, що насамперед знаходять центр ПРО еліпса (мал. 18, а). Проводять через нього довгу вісь, відміряють від центру дві половини осі й ставлять по кінцях крапки А и Б. Кожну половину осі ділять на дві рівні частини, знаходять центри ПРО 1 і ПРО2. Радіусом АТ із центрів ПРО і Ог окреслюють окружності, що стикаються в центрі ПРО, і проводять через цей центр коротку вісь. Цим же радіусом із центру ПРО проводять третю окружність. Окружності перетинаються в крапках В, Г, Д, Е. Із центру ПРО через крапки В і Д, а із центру ПРО2 через крапки Г і Е проводять промені такої довжини, щоб вони перетнулися с малою віссю (крапки Ж і 3) і з окружністю (крапки И, М, ДО; Л). Радіусом, рівним відрізку ЖМ, проводять дуги ИК із крапки 3 і МЛ із крапки Ж до перетинання з раніше проведеними променями. Потім радіусом ПРО\И із центрів ПРО1 і ПРО2 проводять дуги МІ і КЛ, з'єднуючи їх з раніше проведеними дугами

Таким чином, для витягування еліпса з відношенням довжини до ширини 1:0,57 потрібні чотири крапки або центри 01, З2, Ж і 3. Крапки Ж и 3 винесені за довгі дуги й штирі й не заважають витягуванню. Дуги повинні зійтися в місцях проходження променів

Другий спосіб ( при співвідношенні осей 1:0,43) полягає в наступному (мал. 18, б). Дану вісь еліпса АБ ділять навпіл і знаходять центр ПРО, через який проводять коротку вісь. Потім половину довгої осі ділять на дві рівні частини й одержують два центри ПРО 1 і ПРО2. Радіусом АТ\ проводять із цих центрів окружності. Паралельно великої осі проводять прямі лінії, які стосуються обох окружностей і перетинаються з малою віссю, утворюючи крапки В і Г. Із крапок У и Г через центри ПРО 1 і ПРО2 проводять промені так, щоб вони перетнули окружності. Із крапки Г радіусом ГЕ проводять дугу ЇЖАК до перетинання із променями, а із крапки В таким же радіусом дугу ДЗ також до перетинання із променями. Із центру ПРО1 радіусом O1 E проводять дугу ДЕ, а із центру ПРО2 - дугу ЖЗ. Таким чином, для витягування еліпса з відношенням довжини до ширини 1:0,43 потрібні чотири крапки або центри O1O2, В і Г. Усі вони перебувають у середині еліпса

мал. 18. Побудова й витягування еліпса по заданій довгій осі: а - I варіант, б - II варіант (крапка И перебуває під шаблоном)