- •1 Предмет макроекономіки
- •2.Методи та функції макроекономіки
- •3.Макроекономічні суб'єкти та їх взаємозв'язок
- •4.Макроекономічні показники
- •5.Внп,ввп та способи розрахунку
- •6.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор
- •7Чистий національний продукт. Національний доход
- •8.Цінові індекси
- •13Модель економічного зростання Харрода
- •15. Безробіття в ринковій економіці
- •16 Форми безробіття. Методи виміру рівня безробіття
- •17 Економічні та соціальні наслідки безробіття. Закон Оукена
- •18 Ринок праці. Попит і пропозиція робочої сили. Рівновага на ринку праці
- •19.Державне регулювання ринку праці і зайнятості населення
- •20.Причини інфляції,її види
- •22.Інфляція і зайнятість .Крива філіпса .Соціально економічні наслідки інфляції
- •23.Антиінфляційна політика держави
- •24.Сукупний попит та його структура
- •25 .Фактори що впливають на сукупний попит
- •26.Сукупна пропозиція та її структура
- •27.Фактори ,що впливають на сукупну пропозицію
- •28. Макроекономічна рівновага..Три варіанти макроекономічної рівноваги
- •29.Класична й кейнсіанська моделі макроекономічної рівноваги .Основні теоретичні пол.
- •30.Функція споживання .Грнична та середня схильність до споживання
- •31. Функція заощаджень. Грнична та середня схильність до заощаджень
- •32.Інфестиції
- •33.Фактичні та заплановані видатки .Хрест Кейнса
- •34..Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості .Рецесійний та інфляційний розриви
- •35..Мультиплікатор автономних витрат .Вплив інвестицій на рівноважний чнп
- •36.Парадокс ощадливості
- •37.Гроші та їх функція
- •Функції грошей
- •38.Грошова маса .Грошові агрегати
- •39.Кейнсіанська теорія попиту на гроші
- •40.Класична теорія попиту на гроші
- •41 .Рівновага на грошовому ринку
- •42.Банківська система.Національний банк та комерційний банк
- •Cтруктура банківської системи
- •Функції нбу Основна функція
- •43.Цілі та інструменти кредитно-грошової політики
- •44.Податкова система .Види податків .Крива лаффера
- •Види податків
- •45.Дискреційна фіскальна політика та її інструменти
- •46.Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки
- •47.Держбюджет.Проблеми збалансування
- •Структура
- •48.Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення
- •49.Інфляція та не інфляційні способи фінансування бюджетного дефіциту
- •50.Циклічні та структурні дефіцити державного бюджету
- •51.Форми,методи та інструменти регулюваня економіки
- •52.Держава як суб’єкт економічної системи
- •53.Світове господарство та його сучасна структура
- •54.Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •55.Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •56.Протекціонізм та вільна торгівля
- •57.Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-оліна
- •58.Валютний ринок
- •59.Україна в системі міжнародної торгівлі
- •60. Класична теорія макроекономічного регулювання
- •61 .Кейсіанська теорія макроекон. Регулювання
55.Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
Теорія абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид Рікардо (David Rіcardo, 1772-1823), довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.
Теорія порівняльних переваг базується на тих самих припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково поняття альтернативних витрати (opportunity costs).
Альтернативні витрати – це просте порівняння цін одиниць двох товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.
Суть теорії порівняльних переваг (comparative odvantoge thejry): якщо країни спеціалізовуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективніше, ніж в іншій.
Отже,Альтернативні витрати – це кількість одних продуктів, від якої треба відмовитись або яку треба офірувати щоб отримати якусь кількість будь-якого іншого продукту. Альтернативна ціна – 25 робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочих час, потрібний для виробництва іншого товару.
Відповідно до теорії порівняльних переваг країни повинні спеціалізуватися на виробництві тих товарів, альтернативна ціна яких нижча, тобто які вони можуть продукувати з відносно нижчими витратами порівняно з іншими країнами. У цьому випадку торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим ніж в іншій.
Ціна імпортного товару визначається через ціну товару, який треба експортувати, що оплатити імпорт, тому остаточне співвідношення цін під час торгівлі визначається внутрішнім попитом на товари у кожній з країн, що торгують.Внаслідок спеціалізації та торгівлі на основі порівняльних переваг кожна країна отримує позитивний економічний ефект, який називається вигодою від торгівлі.
56.Протекціонізм та вільна торгівля
Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.
В економічній теорії одним із головних аргументів протекціонізму є критика теорії зовнішньої торгівлі з позицій захисту національного добробуту, що випливає безпосередньо з аналізу виграшів і втрат. Вигода від застосування експортного й імпортного мита може бути протиставлена виробничим і споживчим втратам, які виникають від викривлення мотивів поведінки виробників і споживачів. Однак можливий і такий випадок, коли вигода від поліпшення умов торгівлі після введення зовнішньоторговельних податків перевищить втрати від неї. Головна передумова поліпшення умов торгівлі внаслідок введення мита – це наявність у країни ринкової влади, тобто здатності одного або групи продавців (покупців) у країні впливати на ціни експорту і/або ціни імпорту Однак обмеження, пов’язане з наявністю в країні ринкової влади у торгівлі товарами, на практиці найчастіше зводить нанівець цей аргумент проти вільної торгівлі.
Ві́льна торгі́вля (фрітредерство)— зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов’язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виника- ють через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі «попит-пропозиція» підтверджує той висновок, що розвиток міжнародної торгівлі може надавати виграш усім країнам. Однак якщо у країні-експортері чистий виграш виникає в результаті перевищення вигод виробників над втратами споживачів продукції, то у країні-імпортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу споживачів, а виробники продукції, що конкурує з імпортом, несуть втрати.
Відповідно до політики вільної торгівлі не держава, а ринок регулює експорт та імпорт товарів і послуг. Вільна торгівля стимулює конкуренцію та обмежує монополію.