53.Світове господарство та його сучасна структура

Світове господарство являє собою сукупність національних економік, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці, науково-технічною та виробничою кооперацією, міжнародною торгівлею, валютним, кредитним та іншими економічними відносинами.

труктура сучасного світового господарства включає дві складові частини:

• по перше, всі національні господарства, яких сьогодні налічується понад 190;

• по-друге - міжнародні економічні зв’язки (відносини) між країнами-партнерами.

У структуру світового господарства входять світові ринки товарів і послуг капіталів, робочої сили, міжнародна валютна система, міжнародна кредитно-фінансова система, сфера обміну в області науки, техніки й інформації, міжнародний туризм та ін.

Міжнародні економічні відносини визначаються рівнем зрілості продуктивних сил і виробничих відносин у різних національних господарствах і, крім того, обумовлюються особливостями економічної політики.

Основними рисам сучасного світового господарства є: високий ступінь розвитку міжнародного поділу праці, учасниками якого є практично всі країни світу; наявність істотних економічних, соціальних та політичних відмінностей між суб'єктами світового господарства; панування товарних форм економічних зв'язків між учасниками світових господарських відносин; встановлення на світовому ринку динамічної відповідності попиту та пропозиції, об'єктами яких є основні види продукції, що надходять у світовий товарообіг; створення передумов більш вільного переміщення товарів, капіталів та робочої сили.

54.Міжнародна торгівля та її економічні основи

Міжнародна торгівля — торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. При міжнародній торгівлі послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

Міжнародна торгівля представляє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн. При цьому зовнішня торгівля окремих держав, регіонів виступає складовою частиною міжнародної торгівлі.

Зовнішню торгівлю характеризують три важливих елементи:

- загальний об’єм (товарообіг);

- товарна структура;

- географічна структура.

Теорії  світової торгівлі:

Меркантилізм (XV-XVII ст.) представники – Т. Мен, А. Монкретьєн вважали, що багатство країни – в примноженні золотих запасів. Експорт товарів країни повинен переважати над імпортом, щоб досягнути позитивного торгового балансу.

Вчення про абсолютні та порівняльні переваги:

А.Сміта і Д. Рікардо  виходили із переваг сфери виробництва, яке приносить багатство народам, забезпечує їм задоволення потреб у тих чи інших товарах та послугах.

Теорія факторів виробництва.

Основоположник вчення про фактори виробництва Ж. Б. Сей виділяв три фактори виробництва:  працю, капітал і землю, ринковою ціною факторів є заробітна плата, процент на капітал і земельна рента.

Основи теорії міжнародної торгівлі були закладені наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя визначними англійськими економістами Адамом Смітом та Девідом Рікардо. А.Сміт у своїй роботі "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776 р.) сформулював теорію абсолютної переваги і, полемізуючи з меркантилістами, показав, що країни зацікавлені в розвитку зовнішньоторговельних потоків, оскільки мають вигоду незалежно від того, експортерами чи імпортерами вони є.