11

Тема 11. Прибуток в умовах ринку

1. Економічна сутність прибутку в умовах ринку

Прибуток - це та частина виручки, що залишається в підприємства після покриття всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність.

З економічної точки зору виділяється прибуток, створений у ході різної діяльності:

• прибуток (збиток) від основної діяльності: реалізації продукції і по­слуг;

• прибуток (збиток) від іншої реалізації;

• прибуток від фінансових інвестицій;

• прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій.

У сукупності ці складові утворюють балансовий прибуток (див. рис. 1)

Рис. 1. Система формування балансового прибутку

Виходячи з наведеної схеми, сума балансового прибутку (П_бал) мо­же бути розрахована за формулою:

де ВД – валовий доход від реалізації продукції;

Н_ц – сума податкових платежів, які входять у ціну продукції;

В – сума витрат на виробництво і збут продукції;

П_фін – прибуток від фінансових операцій;

П_ін – прибуток (збиток) від іншої реалізації;

П_п.о – прибуток (сальдо доходів і витрат) від позареалізаційних операцій.

Основною складовою частиною балансового прибутку є прибуток від реалізації товарної продукції, який розраховується як різниця між обсягом реалізації продукції (без податку на додану вартість, акцизів і зборів) і її повною собівартістю.

Прибуток від іншої реалізації включає прибуток від реалізації про­дукції і послуг непромислового характеру, покупної електроенергії, пари, газу, палива, що відпускається на сторону, реалізації не­потрібних і зайвих товаро-матеріальних цінностей, нематеріальних активів, цінних паперів, купівлю (продаж) іноземної валюти, орендних (лізингових) операцій.

Прибуток від фінансових інвестицій утворюється від володіння корпоративними правами, дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств, процентів на кошти, розміщені на депозитних рахунках банків, і ін.

Прибуток (збиток) від позареалізаційних операцій формується від прибутку (збитку) минулих років, виявлених у звітному році, одер­жання боргів, що раніше були списані як безнадійні, отримані штра­фи, пені, неустойки, кредиторської заборгованості й інших операцій.

Розглянутий склад прибутку показує джерела утворення різних його частин, але не його економічну природу (сутність).

В економічній літературі не приділяється належної уваги природі прибутку в умовах ринку, який істотно відрізняється від механізмів формування прибутку, що склалися в командно-адміністративній си­стемі господарювання. Немає і досвіду формування цього прибутку, а отже і вивчення його динаміки і факторів, під впливом яких відбу­вається зміна його величини.

В умовах централізованого планування на прибуток покладалися дві основні економічні функції: по-перше, він був одним із показників ефек­тивності господарської діяльності, по-друге - джерелом для доходної час­тини державного бюджету. До 1966 р. прибуток не був ні директивним, ні фондоутворюючим показником, і увесь прибуток надходив у державний бюджет, з якого в централізованому порядку виділялися кошти для роз­витку підприємств. Починаючи з 1966 р., певна частина прибутку залиша­лася в розпорядженні підприємства і використовувалася для розвитку ви­робництва, розв’язання соціальних проблем і матеріального заохочення.

У даний час прибуток після сплати податків залишається в розпо­рядженні підприємства і використовується за його розсудом.

При складанні плану визначається величина балансового прибут­ку без обліку позареалізаційного прибутку і збитків, які не планують­ся. З отриманого таким чином балансового прибутку вираховується податок на прибуток і визначається чистий прибуток, розподіл якого на підприємстві планують самостійно.

Однак реальні відрахування податку на прибуток робляться з ва­лового прибутку. Тут варто навести визначення деяких понять відповідно до діючого в Україні законодавства.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Валові видатки виробництва та обігу - це сума яких-небудь ви­трат платника податків у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, по­слуг), які він купує (виготовляє) для їх наступного використання у відповідній господарській діяльності.

Різниця між скоригованим валовим доходом і сумою валових ви­датків та амортизації - валовий прибуток як об’єкт оподаткування.

Отже, об’єкт оподаткування - це фактичний прибуток, при розра­хунку якого враховуються витрати, відображені в бухгалтерських до­кументах. Ці витрати прийнято називати явними (ехрlicit costs). Відповідно прибуток як різниця між виручкою та явними (господарсь­кими) витратами трактується як господарський чи бухгалтерський прибуток.

Допустимо, що виручка (валовий доход) склала 10000 тис. грн., а гос­подарські витрати (валові витрати плюс амортизація) - 7000 тис. грн. Отже бухгалтерський прибуток дорівнює 3000 тис. грн.

Чи задовольнить підприємця дана величина прибутку? Щоб відповісти на це питання, він урахує, крім господарських витрат, ще і нормальний прибуток. Нормальний прибуток сприймається підприємцем як обов’язкова сума, яка повинна покриватися ціною, тобто - як деякі неявні витрати (еmplicit costs). Сума господарських і неявних витрат у теорії звичайно називається економічними витра­тами бізнесу.

Нормальний прибуток - це той необхідний доход, що вважається нормальним у даному бізнесі. З точки зору підприємця нормальний прибуток складається з нормативної віддачі на капітал і норми підприємницького доходу. За економічною природою нормальний при­буток являє собою ціну вибору (opportunity costs) саме даного вибору бізнесу. Він повинен бути не менше так званого упущеного прибутку, який підприємець міг би мати в іншій, найбільш вигідній для себе, сфері діяльності. Підприємець вважає справедливим, що за вкладений у справу капітал і заповзятливість він одержує, як мінімум, нормаль­ний прибуток, який відшкодовує йому втрати від упущених можливостей в інших сферах діяльності. Практично величина нормального прибутку визначається самим підприємцем як оцінка альтернативних можливостей прикладання свого капіталу і заповзятливості. Він може вкласти в цей прибуток процент на капітал, ренту за землю, свою безу­мовну зарплату, доход від нововведень і підприємницький ризик.

Коригування проводиться як валових доходів, так і валових видатків. Валові доходи коригуються шляхом вирахування з них непрямих податків (ПДВ, акцизів). Коригування валових видатків здійснюється на різницю матеріальних запасів на початок і кінець звітного кварталу. Якщо балансова вартість купівельних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві перевищує їх балансову вартість на початок цього ж кварталу, то ця різниця мінусується з валового доходу й навпаки.

Те, що залишається як різниця між виручкою та економічними ви­тратами, - це економічний прибуток або економічна рента.

Розподіл виручки на економічні витрати і ренту і їх співвідношення з господарськими витратами і прибутком показано в табл. 1.

Таблиця 1