2.5. Фінансове становище французьких місцевих громад

Місцевий державний сектор у Франції набуває дедалі більшого економічного значення. У 1999 р. у ньому працювало 1,6 млн суб'єктів, а його бюджет становив 800 млрд франків, тобто близько 10 % валового внутрішнього продукту Франції (близько 6 % на початку 70-х років). У 90-ті роки XX ст. місцеві громади здійснювали кожного року інвестиції на суму близько 200 млрд франків, що становило три чверті суспільних державних інвестицій (дороги, коледжі, ліцеї, університети, довкілля тощо). Отже, у Франції спостерігається зростання ролі місцевих громад, зокрема починаючи з 1982 р. — часу впровадження в життя реформи з децентралізації.

Якщо розглядати кожний тип місцевих громад окремо, то можна побачити перевагу комунального рівня, що нараховує більше 36 000 комун, яким належить 47 % у структурі місцевих бюджетів. Частка департаментів становить 24 %, а частка об'єднань комун — 14 %. Реформи 1982 р. пішли на користь, у першу чергу, регіонам, оскільки їхня частка за цей період зросла з 2 до 8 %. Решту (7 %) становлять надходження від промислових і комерційних державних служб, які безпосередньо управляють місцевими громадами.

Нині місцеві громади Франції вирішують два типи питань.

1. Чи мають вони необхідні фінансові засоби для здійснення своєї діяльності, зокрема для місцевого розвитку і для боротьби з безробіттям, від якого вони потерпають найвищою мірою?

2. Наскільки значною є їхня автономія в питанні збирання фінансових коштів, і чи не залишається тиск з боку держави в цій системі занадто великим ще й сьогодні?

Для вивчення дійсного фінансового становища місцевих громад необхідно розглянути різні категорії фінансових ресурсів, що є в їхньому розпорядженні. Йдеться про податкові надходження, державні субсидії, позикові (кредитні) ресурси, доходи від державного майна та послуг, і, нарешті, про те, щоб якнайкраще дослідити реальне фінансове становище місцевих громад і рівень автономії, яким вони користуються, доцільно розглянути питання контролю за ними з боку держави.

2.5.1. Податкові надходження громад

У 1999 р. податкові надходження громад становили головну частину ресурсів місцевих громад (їхня частка становила 58 % усіх надходжень). Якщо в комунах вони становили трохи менше половини ресурсів, тобто 49 %, то в департаментах і регіонах їхня частка переважала всі інші надходження, відповідно 62 — у департаментах і 55 % у регіонах.

Конституція Франції 1958 р. передбачає, що база оподаткування і ставки податків визначаються парламентом. Проте з прийняттям Закону від 10 січня 1980 р. місцеві громади отримали право самостійно визначати суму податків, а отже й річні ставки.

Кожного року місцеві дорадчі збори (муніципальні ради в комунах, генеральні ради в департаментах і регіональні ради в регіонах) визначають ставки прямих місцевих податків. Проте ця свобода у визначенні ставок податків є регламентованою: наприклад, збільшення ставки кожного податку не може пере-

вищувати більше ніж у 2,5 раза середню ставку у країні за попередній рік. Окрім того, ставки різних місцевих податків мають змінюватися відповідно.