4 Соціальна мобільність – це між групова, або між просторова рухливість населення, його здатність до соціальних переміщень.

Відповідно до типів переміщення визначають такі типи соціальної мобільності: вертикальна (посадове, кваліфікаційне зростання, або декваліфікація, перехід до групи з вищим або нижчим статусом); горизонтальна соціальна мобільність (рух між соціально однорідними позиціями і категоріями населення).

Типи вертикальної мобільності за напрямом переміщення: висхідна(існує у двох формах – проникнення індивіда від нижчої верстви у вищу, або перехід соціальної групи на більш високий ранг); нисхідна (рух вниз окремого індивіда або деградація усієї соціальної групи).

Інтергенераційна мобільність – мобільність через покоління.

Інтрагенераційна мобільність – дослідження кар’єри окремого індивіда.

П. Сорокін в 1927 р. провів одне з най масштабніших досліджень соціальної мобільності у США.

Принципи вертикальної мобільності за Сорокіним:

- Ніколи не існувало абсолютно закритого суспільства

1. Немає жодного суспільства, в якому б вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно відкритою

2. Інтенсивність і всеосяжність вертикальної мобільності змінюється в просторі

3. Інтенсивність вертикальної мобільності коливається в межах одного суспільства протягом різних періодів його розвитку

4. У вертикальній мобільності немає постійного напряму в бік посилення чи послаблення мобільності.

В 1967 р. американські дослідники П. Блау та О. Данкен провели соціологічне дослідження з вивчення соціальної мобільності в межах однієї країни, вони вибрали за мету дослідити вертикальну мобільність лише серед чоловіків. У США є висока вертикальна мобільність, але не великої амплітуди.

В 1959 р. Сеймур Ліпсент, Рейнгард Бенедикт провели міжнародне соціологічне дослідження соціальної мобільності. Вони спробували дослідити цей процес у Великобританії, Франції, ФРН, Швеції, Швейцарії, Японії, Італії, Данії та США. Вони досліджували соціальну мобільність серед чоловічого населення. В середньому мобільність є досить висока і коливається в межах від 27% до 30% в США і 27%-31% в інших країнах.

У 1993 р. було завершено дослідження яке проводилось протягом 70 років, вивчало 12 держав. Результати цього дослідження були опубліковані Дж. Еріксоном, у праці „Постійний потік”. Вони з’ясували, що немає довготермінової тенденції до зростання показників мобільності.

Однією з найважливіших причин нисхідної соціальної мобільності є скорочення штатів. Легше адаптуватися до нових, гірших умов молда людина.

Соціологія молоді ( що досліджує, структура, представники, предмет, об`єкт дослідження, представники) – самостійно!!!

СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ

1. Основні концепції соціальної взаємодії

2. Соціологія конфлікту:

А) предмет і категорії соціології конфлікту

Б) Типологія конфлікту

В) Попередження та вирішення конфлікту

1. Соціальна взаємодія визначається як система взаємозумовлених соціальних дій, за яких дії одного суб`єкта є причиною та наслідком відповідних дій інших.

Суб`єктом соціальної взаємодії може виступати як окремий суб`єкт так і соціальна група.

Види соціальної взаємодії класифікують:

1. За кількістю суб`єктів:

А) між двома індивідами

Б) між індивідом і соціальною групою

В) між соціальними групами

2. За характером взаємовідносин:

А) односторонню

Б) двосторонню

В) солідарну (узгоджену)

Г) антагоністичну (ворожу)

3. За терміном дії:

А) короткочасна

Б) довготривала

4. За організованістю:

А) організована

Б) неорганізована

5. за рівнем свідомості

А) усвідомлена

Б) неусвідомлена

Теорія соціального обміну, автор Хоманс Дж., який стверджував, що соціальна взаємодія це складна система обмінів, яка зумовлена урівноваженням винагород і затрат.

Принципи взаємодії за Хомансом:

1. Чим вище винагороджується певний вид поведінки, тим частіше він буде повторюватись.

2. Якщо винагорода залежить від якихось умов, то людина буде намагатись їх відтворити.

3. Якщо винагорода є великою, то людини буде затрачати більше зусиль, щоб її отримати.

4. Якщо потреби людини близькі до насичення, вона буде докладати менше зусиль, щоб їх задовольнити.

Теорія інтеракціонізму, автор Джон Мід. Він заперечив думку Хоманса, ствердивши, що соціальна поведінка людини є заснована на комунікації і людина реагує не лише на дії іншої людини, але й на наміри іншої людини.

Теорія драматичного підходу, автор Е. Гофман, який стверджував, що люди діють, як актори на сцені, намагаються створити якесь враження від своєї діяльності.

Типологія дій, автор Дж. Хоманс:

• стратегічна дія (коли учасники дії дивляться на інших учасників взаємодії як на засоби або перешкоди досягнення своєї мети).

• Нормативна дія (учасники намагаються знайти взаємовигідні дії, поведінка підпорядковується загальним нормам і цінностям)

• Драматургічна (дія, за допомогою якої людина прагне самовиразитися)

• Комунікативна (метою цієї дії є досягнення конкретних результатів шляхом укладення добровільних угод)

Вебер виділяв 4 типи дій, які у ХХ ст., розвинув Парсонс.

Соціологія конфлікту – це галузь соціології яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом, як соціальним явищем.

Соціальний конфлікт – це зіткнення інтересів двох або більше індивідів або соціальних груп.

Проблеми які дослідує соціологія конфлікту:

• Дослідження сутності конфлікту

• Джерела походження конфлікту

• Вивчення ступеню конфліктності суспільства

• З`ясування специфіки соціального підходу до вивчення конфлікту

• Взаємозв`язок конфліктів на макро- та мікрорівні

• Управління конфліктом

• Передбачення конфлікту

Гострота конфлікту – ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфлікту.

Межі конфлікту – зовнішні структурно-динамічні кордони конфлікту. (визначається кількістю учасників, просторово (обмеження територіально), часовими межами (обмеження часовими межами).

Конфліктанти – учасники конфлікту.

Г. Зіммель стверджував, що конфлікти виконують як негативні так і позитивні функції, що безконфліктне суспільство є недієздатним.

Однією з позитивних функцій конфлікту він називав інтегруючу, суть якої полягає в тому, що учасники конфлікту об`єднуються, щоб відстояти свої власні інтереси.

Парсонс конфлікт розглядав як соціальну аномалію, яка дезорганізовує і дестабілізує життєдіяльність суспільства. Тому найголовніше завдання суспільства є попередження конфліктів та підтримання безконфліктних відносин.

Р. Дарендорф (нім. вч.) стверджуючи, що будь-яке суспільство переживає конфліктні ситуації і завдяки раціональним методам регулювання конфліктів можна їх зробити безпечними для функціонування суспільства.

Головні причини конфлікту:

• протилежні орієнтації сторін – суб`єктів взаємодії

• різноманітність соціально-економічної орієнтації

• суперечності між елементами соціальної структури суспільства

• соціально-психологічні чи морально-етичні проблеми

Конфлікти поділяються:

1. За функціями:

А) конструктивні

Б) деструктивні

2. за принципом доцільності/недоцільності конфлікту:

А) закономірні (неминучі)

Б) необхідні

В) вимушені

Г) функціонально-невиправдані

3. За динамікою розвитку конфліктів виділяють наступні різновиди:

-- на етапі виникнення:

А) стихійні

Б) заплановані

В) провоковані

Г) ініціативні

-- на етапі розвитку:

А) короткочасні

Б) тривалі

В) затяжні

-- на етапі усунення

А) керовані

Б) обмежено-керовані

В) некеровані

-- на етапі затухання

А) спонтанно припиняються

Б) припиняються під дією засобів, які були віднайдені учасниками конфлікту

В) вирішуються за втручанням зовнішніх сил

Відповідно до складу учасників можуть бути такі конфлікти:

• внутрішньоособистісні (їх досліджує психологія, а не соціологія)

• міжособистісні:

• ресурсний (ґрунтується на розподілі матеріальних ресурсів)

• ціннісний (щодо традицій, стереотипів, вірувань)

Відповідно до критерію реальності міжособистісні конфлікти поділяються на:

• справжні (об`єктивно існує і адекватно сприймається)

• умовні ( залежить від зовнішніх обставин, які можуть швидко змінюватись)

• змішані (один конфлікт приховує за собою інший)

• латентні (конфліктна ситуація існує, а самого конфлікту немає)

• *** (об`єктивних причин для конфлікту немає, лише невірно сприймається та розуміється якась ситуація)

• між групові конфлікти:

  • прості – вербальна або фізична агресія, переслідування, саботаж та бойкот

  • складні – суспільний протест, бунт, соціальна революція та війна.

Найважливіші стадії розвитку конфлікту:

• передконфліктна ситуація

• інцидент (перша сутичка між учасниками конфлікту)

• Ескалація (окремі дії, які відбуваються між сторонами)

• Кульмінація (найвища точка загострення відносин)

• Завершення конфлікту:

  • насильство

  • роз`єднання, розрив

  • примирення

• післяконфліктна ситуація.

Позитивні функції конфлікту:

• *** про осередки соціальної напруги

• Інноваційна

• Консолідуюча

• Активізація соціальних зв`язків

• Комунікативна

• Зняття соціальної напруги

Негативні функції конфлікту:

• дестабілізуюча

• дезінтегруючи (послаблення соціальних зв`язків у суспільстві)

• аксіологічна (загострюється сприйняття цінностей, інтересів, які були причиною даного конфлікту

Основними напрямами профілактики конфліктів:

• створення необхідних умов для зменшення конфліктів та розв`язання їх неконфліктними способами

• ліквідація соціально-психологічних причин конфліктів, блокування особистісних причин виникнення конфліктів.

Найважливішою формою подолання конфлікту є його вирішення. Форми вирішення:

• врегулювання

• затухання

• переростання конфлікту в інший конфлікт, усунення конфлікту

Засоби вирішення конфлікту:

• усунення причин конфлікту

• зміна вимог однієї із сторін

• боротьба

• консенсус

До різновидів стратегії виходу із конфліктів належать:

• суперництво (одна сторона нав`язує свої умови вирішення конфлікту іншій стороні)

• компроміс

• пристосування (вимушена або добровільна відмова від боротьби)

• уникнення вирішення проблем

• співробітництво (в основному переговори)

Під-час переговорів його учасники можуть застосувати наступний тип поведінки:

• компроміс

• відносний компроміс або асиметричне рішення

• прийняття нового рішення

Етапи переговорів:

• підготовчий

• проведення переговорів

• аналіз результатів переговорів і виконання досягнутих домовленостей