Тема 17

“Загальна гнійна інфекція (сепсис). Детоксикація та імунокорекція при хірургічній інфекції”

1. Генералізація інфекції обумовлена:

а) характером збудника;

б) характером вхідних воріт;

в) реактивністю організму;

г) порушенням мікроциркуляції в ділянці вхідних воріт.

2. Клініко-анатомічними стадіями сепсису є:

а) токсемія;

б) септицемія;

в) інтоксикація;

г) септичний ендокардит;

д) септикопіємія.

3. По локалізації первинного вогнища сепсис поділяється на:

а) гінекологічний;

б) урологічний;

в) артритичний;

г) отогенний;

д) одонтогенний.

4. По клінічній картині сепсис поділяється на:

а) блискавичний;

б) гострий;

в) підгострий;

г) затяжний;

д) рецидивуючий.

5. По часу розвитку сепсис поділяється на:

а) ранній;

б) пізній;

в) віддалений;

г) безпосередній.

6. Реакція організму на сепсис може бути:

а) гіпоергічна;

б) нормергічна;

в) імунодефіцитна;

г) гіперергічна.

7. До загальних симптомів сепсису належать:

а) гектична температурна реакція;

б) прогресуюче погіршення загального стану;

в) головний біль;

г) затьмарення свідомості;

д) запальний набряк навколо первинного вогнища.

8. До місцевих симптомів сепсису належать:

а) сухість рани первинного вогнища;

б) запальний набряк навколо первинного вогнища;

в) припинення гнійних виділень;

г) озноб;

д) висихання грануляцій в рані.

9. До найбільш характерних ускладнень сепсису належать:

а) септичні кровотечі;

б) проливний піт;

в) головний біль;

) г) тромбоемболія артерій;

д септичний ендокардит.

10. Основними завданнями загального лікування сепсису є:

а) боротьба з інфекцією і інтоксикацією;

б) підвищення імунологічних сил організму;

в) своєчасне хірургічне втручання;

г) покращення функції всіх органів і систем;

д) зміна симптоматичної терапії.

11. До основних завдань місцевого лікування належать:

а) своєчасне хірургічне втручання;

б) створення доброго відтоку з рани;

в) обробка рани антисептичними препаратами;

г) підвищення імунологічних сил організму;

д) щадящі перев’язки рани.

12. При хірургічному сепсисі з метою активної імунізації вводять:

а) анатоксини;

б) антибіотики;

в) сульфаніламідні середники;

г) аутовакцини.

13. Із засобів специфічного впливу при лікуванні сепсису використовують:

а) протистафілококова плазма;

б) протистафілококовий гама-глобулін;

в) антибіотики;

г) імуностимулятори;

д) поліглобулін.

14. В залежності від збудника виділяють наступні види сепсису:

а) стафілококовий;

б) одонтогенний;

в) стрептококовий;

г) криптогенний;

д) колібацилярний.

15. Септичні кровотечі розвиваються внаслідок:

а) ерозії судини;

б) гнійного розплавлення тромба;

в) пролежня стінки судини дренажем;

г) нестабільності гемодинаміки.

Тема 18

“Хронічні специфічні хірургічні захворювання”

1. До хронічної специфічної інфекції відносять:

а) дифтерію ран;

б) актиномікоз;

в) сифіліс;

г) сибірку;

д) правець.

2. Для туберкульозу кісток і суглобів характерно:

а) 85-90% хворих становлять особи віком понад 30 років;

б) 85-90% хворих становлять особи віком до 30 років;

в) жінки хворіють вдвічі частіше чоловіків;

г) чоловіки хворіють вдвічі частіше жінок.

3. Найчастіше зустрічаються туберкульозні ураження:

а) хребта;

б) тазо-стегнового суглоба;

в) колінного суглоба;

г) ступні;

д) кисті.

4. Обираючи місце для туберкульозного кістково-суглобового санаторію передбачають:

а) наявність вологого повітря;

б) наявність сухого повітря;

в) наявність хвойного лісу;

г) віддаленість від автомагістралей;

д) віддаленість від промислових об’єктів.

5. В перебігу туберкульозного спондиліту виділяють:

а) преспондилітичну фазу;

б) спондилітичну фазу;

в) постспондилітичну фазу;

г) артритичну фазу;

д) постартритичну фазу.

6. Кінцевий діагноз туберкульозного спондиліту ставлять на основі:

а) УЗД;

б) біохімічного аналізу крові;

в) ангіографії;

г) рентгенологічного дослідження;

д) термографії.

7. В перебігу туберкульозного кокситу виділяють:

а) спондилітичну фазу;

б) постспондилітичну фазу;

в) преартритичну фазу;

г) артритичну фазу;

д) постартритичну фазу.

8. В перебігу туберкульозного гоніту виділяють:

а) спондилітичну фазу;

б) постспондилітичну фазу;

в) преартритичну фазу;

г) артритичну фазу;

д) постартритичну фазу.

9. Лікування туберкульозу коротких трубчастих кісток кисті і ступні передбачає:

а) гормонотерапію;

б) іммобілізацію;

в) антибактеріальну терапію;

г) санаторно-курортне лікування.

10. Дієта хворого на туберкульоз повинна вміщувати білки, жири і вуглеводи у співвідношенні:

а) 3:1:1;

б) 1:3:1;

в) 1:1:3;

г) 3:1:3;

д) 3:3:1.

11. Найбільший ефект від хірургічного лікування при кістково-суглобовому туберкульозі досягається:

а) в преартритичній фазі;

б) в артритичній фазі;

в) в постартритичній фазі;

г) фаза не має значення.

12. Збудником сифілісу є:

а) паличка Коха;

б) коринебактерії;

в) бліда трепонема;

г) клостридії;

д) віруси.

13. Стадії сифілісу є:

а) ранній;

б) пізній;

в) первинний;

г) вторинний;

д) третинний.

14. Для сифілітичних виразок характерні:

а) мала болючість;

б) нечіткі контури;

в) чіткі округлі контури;

г) сірувате дно;

д) кровоточиве дно.

15. Збудником актиномікозу є:

а) паличка Коха;

б) коринебактерії;

в) бліда трепонема;

г) клостридії;

д) променистий гриб.

16. Основні клінічні форми актиномікозу:

а) мозкова;

б) щелепно-лицева;

в) шкірна;

г) легенева;

д) абдомінальна.

17. Лікування актиномікозу включає:

а) аналгетики;

б) антибіотики;

в) сульфаніламіди;

г) рентгенотерапію;

д) хіміотерапію.

18. Основні форми лепри:

а) лепрозна;

б) сифілітична;

в) дифтерійна;

г) правцева;

д) туберкулоїдна.

19. У разі важкого перебігу лепри спостерігаються:

а) кератити;

б) поліневрит;

в) некрози ділянок кистей;

г) некрози ділянок ступнів;

д) всі відповіді вірні.

20. Для лепри характерні:

а) висока контагіозність;

б) низька контагіозність;

в) виразки на слизових оболонках;

г) консервативне лікування;

д) хірургічне лікування.