Тема 10. Продукція: сутність, різновиди і конкурентоспроможність

Зміст лекції

1. Сутність і види продукції.

2. Показники та методи оцінювання якості продукції.

3.Конкурентоспроможність продукції.

І. Сутність і види продукції

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага.

Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу).

Продукція, що виготовляється протягом певного часу перебуває на різних стадіях технологічного процесу і відповідно до даних стадій називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом (виробом).

Виробнича програма - це обсяг виготовлення продукції за номенклатурою, асортиментом і якістю в натуральному і вартісному вираженні.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Вимірниками обсягу продукції в натуральному виразі є конкретні фізичні одиниці - штуки, тонни, метри тощо.

Для розрахунку виробничої програми у вартісному вираженні обчислюють показники;

• валової продукції (ВП);

• товарної продукції (ТП);

• реалізованої продукції (РП).

Бітова продукція - являє собою вартість готових виробів і напівфабрикатів (0^) з урахуванням встановлених на них цін (Ці). До валової продукції також включають вартість робіт промислового характеру (Рпх), але вираховують вартість продукції власного виробництва (ВПвл), яка йде на промислово-виробничі потреби всередині конкретного підприємства:

ВП = ΣQ_і ∙ Ц_і + РПХ - ВП_вл

Товарною вважають продукцію, яка призначена для відпуску споживачам.

До неї відноситься:

- готова продукція, призначена для постачання споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (ГП);

- продукція допоміжних цехів, в т.ч. електроенергія, пара і вода, вироблені на конкретному підприємстві і призначені для відпуску споживачам, а також для різних невиробничих потреб підприємства (П_лц);

• продукція промислового характеру, виготовлена на замовлення споживача (П_з);

• напівфабрикати, заплановані до відпуску споживачам (НФ_Р);

• продукція учбових майстерень, що реалізується підприємством на сторону (П_ум);

• тара власного виробництва, якщо у відпускній ціні не врахована її вартість (Т_вл)

Товарна продукція обчислюється за формулою:

ТП = ГП + П_дц + П_з + НФ_р + П_ум + Т_вл

Реалізована продукція являє собою вартість усіх відвантажених матеріалів, які були оплачені споживачами:

РП = ТП – (ЗГП_кін – ЗГП_поч)

де ЗГП_кін, ЗГП_поч - залишки готової нереалізованої продукції на кінець і початок звітного періоду.

Взаємозв'язок між валовою і товарною продукцією відображається формулою:

ВП = ТП + (НФ_кін – НФ_поч)

де НФ_кін, НФ_поч - залишки напівфабрикатів відповідно на кінець і початок звітного періоду.

2. Показники та методи оцінювання якості продукції

Важливими показниками ефективності виробництва є показники якості та конкурентноспроможності продукції, яка випускається.

Якість - це сукупність властивостей і характеристик продукції, які дають їх можливість задовольняти потреби споживачів.

Показники якості поділяються на:

• функціональні - показники, які відображають споживчі властивості виробу (технічний ефект, надійність, ергономічність, естетичність);

• ресурсозберігаючі - показники, які відображають рівень споживання ресурсів при виробництві (технологічні - матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість; коефіцієнти споживання ресурсів у процесі експлуатації);

• природоохоронні показники якості - це показники екологічності і безпеки.

У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

• коефіцієнт оновлення асортименту;

• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

• частка виробничого браку (бракованих виробів);

• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, диференційований, комплексний.

Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним - відносного рівня якості окремих видів продукції.

Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу,

Органолептичний метод грунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).

Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними {стандартними), що їх беруть за одиницю.

Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу, таких може бути інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.

Основними факторами, які впливають на якість продукції є:

1. фактори технічного характеру (конструктивні, технологічні, метрологічні тощо);

2. фактори соціального характеру (організаційні, правові, кадрові тощо);

3. фактори економічного характеру (фінансові, нормативні, матеріальні тощо).

Економічне управління якістю продукції засноване на застосуванні системи стандартів - документів, що регулюють діяльність кожного виробничого процесу.

Об'єктами державної стандартизації є конкретна продукція, норми, правила, вимоги, методи, терміни, призначені для застосування в різних сферах. Державні стандарти встановлюють показники, що відповідають провідному рівню науки, техніки і виробництва. Відповідно до вимог стандартів продукція (майже усі види) підлягають сертифікації незалежними сертифікаційними центрами, яка здійснюється періодично. Після сертифікації продукція може бути продана на ринку,

3. Конкурентоспроможність продукції

Конкурентоспроможність - це показник, який відображає спроможність окремого об'єкту (товару, підприємства, галузі, країни) займати визначену ринкову нішу і відповідати ринковим потребам.

Факторами, які вшивають та визначають конкурентоспроможність товару є:

• властивості даного товару, показник його якості;

• властивості конкуруючих товарів;

• особливості споживачів;

• загроза появи нових конкурентів;

• незалежність постачальників;

• конкурентною боротьбою за ринок збуту,за споживача.

Оцінка конкурентоспроможності товару здійснюється шляхом зіставлення (порівняння) технічних та економічних параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння (потреби покупців, величина корисного ефекту, конкуруючий товар, група аналогів).

Для визначення конкурентоспроможності продукції необхідно знати:

• конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

• можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

• розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

• очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

• визначальні параметри продукції основних конкурентів;

• найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

• термін окупності сукупних витрат, зв'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

На конкурентоспроможність товару впливають такі фактори:

• якість та вартість сировини, з якої виготовлено товар;

• прогресивність технології виробництва;

• стан матеріально-технічної бази підприємства;

• ефективна цінова політика підприємства на ринку;

• технічні характеристики товару (дизайн, корисний ефект, довговічність, практичність інші);

• маркетингова політика підприємства та інші.

Соціально-економічна ефективність підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємствами, полягає, в;

1. високоякісна й конкурентоспроможна продукція завжди повніше та ліпше задовольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

2. підвищення якості продукції є специфічною формою виявлення закону економії робочого часу: загальна сума витрат суспільної праці на виготовлення й використання продукції більш високої якості, навіть якщо досягнення такої зв'язане з додатковими витратами, істотно зменшується;

3. конкурентоспроможна продукція забезпечує постійну фінансову стійкість фірми, а також одержання нею максимально можливого прибутку;

4. багатоаспектний вплив підвищення якості та, як наслідок, конкурентоспроможності продукції не тільки на виробництво та ефективність господарювання, а й на імідж і конкурентоспроможність підприємства в цілому

Питання для самостійного опрацювання:

1 Стандартизація та сертифікація продукції.

2.Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль.

Реферати:

1. Технічні організаційні та соціальні заходи підвищення якості та конкурентоспроможність продукції,

2. Міжнародні системи сертифікації та національні системи якості.

3. Система управління якістю продукції.