13. Педагогічне спілкування як діалог. Критерії діалогічного педагогічного спілкування.

Залежно від орієнтації (особистісна чи рольова), взаємозвернення (відкрите чи закрите), активності учасників педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або моно­логічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за актив­ністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші — пасивно сприй­мають цей вплив; у діалогічному — активні всі, хто бере участь у кон­структивному співробітництві.

Діалогічне пед. спілк — це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.

Критерії діалогічного спілкування:

1. Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів. 2. Домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів.3. Учень, його особистість стає цікавим і важливим для педагога. Він уважний до реакції дитини, будує свою взаємодію в площині інтересів співрозмовника і пропонує шляхи розв'язання проблем залежно від його потреб.

4. Модальність висловлювання і персоніфікація повідомлення. Персоніфікація тексту повідомлення — критерій діалогічного педа­гогічного спілкування, який передбачає виклад інформації від першої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов'язаний із предметом повідомлення. 5. Поліфонія взаємодії і надання вчителем розвивальної допомоги. Поліфонія у спілкуванні — критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає можливість для кожного учасника комунікації викладу своєї позиції. Поліфонія передбачає пошук розв'язків у процесі взаємодії з ураху­ванням думок кожного учасника. 6. Двоплановість позиції педагога у спілкуванні. У процесі професійного спілкування педагог веде діалог не лише з партнером, а й із самим собою: активно включаючись у взаємодію, він водночас аналізує ефективність втілення власного задуму.

14. Контакт у педагогічному діалозі. Позиції і прибудови педагога у спілкуванні.

Контакт у педагогічному діалозі — це особливий стан єднан­ня педагога та учнів, який характеризується взаєморозумінням, спів­переживанням і готовністю до взаємодії.

Ознаки пед. контакту:

- взаємне особистісне сприйняття вчителя і учнів, відкритість у стосунках; - згода з головними змістовими положеннями взаємодії; - єдність оціночних суджень; - наявність емоційного резонансу; - збереження інтересу до подальшої взаємодії; - високий рівень контакту очей у бесіді; - узгодженість поз, міміки та інтонації.

Досягнення контакту як психологічної згоди можливе за умови, коли педагог вибирає доцільну рольову позицію, що приймається партнером у конкретній ситуації. Позицією у спілкуванні називатимемо стійку усві­домлену сукупність ставлень учителя до учнів (батьків, колег), що реа­лізуються в процесі взаємодії.

Звичайна позиція педагога — Дорослий, налаштований на ділову взаємодію. Саме ця позиція проектує в учневі рівноправного партнера, створює атмосферу довіри. Прийоми її реалізації можуть бути такі: «Я хочу порадитися з вами...»; «Давайте обміркуємо, вирішимо...»- тощо. Водночас педагог нерідко використовує і позицію Дитини у своїй по­ведінці. Це стосується ситуацій, коли потрібно, щоб учень вчився виявляти самостійність, спостережливість, сміливість. Позиція Дити­ни в поведінці вчителя доцільна і в грі.

Урахування рольової позиції вчителя особливо важливе в органі­зації індивідуальної бесіди. Брак контакту через неузгодженість наста­нов у взаємодії руйнує атмосферу взаємосприйняття і перекреслює можливість подальшого продуктивного спілкування.