17. Урок як діалогічна взаємодія вчителя з учнями. Критерії уроку-діалогу.

Урок повинен цікавити учня, бути орієнтованим на забезпечення його природних пізнавальних потреб, з одного боку, і стимулювати нові пізнавальні інтереси, поглиблювати їх — з іншого.

Важливою передумовою проведення уроків є побудова їх на діалогічній взаємодії вчителя з учнями. Діалог — специфічна форма спілкування, коли людина сприймається як партнер із правом на власну позицію, на свій індивідуальний спосіб сприйняття світу. Діалог дає змогу самовираження кожному із партнерів спілкування.

Діалог на уроці — це вияв своєрідної філософії професій­ної діяльності вчителя, його поглядів на характер шкільного навчання, свою позицію і позицію учнів.:

Чому нині виникла потреба наголосити на важливості діалогу між учителем та учнями? По-перше, дитина прагне бути індивідуальністю, виразити себе, утвердити­ся в очах учителя й однокласників Діалог дає змогу кожному учневі бути активним на уроці, реалізувати свій творчий потенціал.По-друге, це потреба учнів у довірчому спілкуванні з учителем По-третє, це потреба учнів відчувати себе рівноправними суб'єкта­ми навчання. Діалог ставить учнів у позицію рівноправних суб'єктів спілкування з учителем у процесі навчання.

Критерії: а)рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання полягає в тому, що вчитель сприймає учня як особистість і реагує на нього як на особистість

б) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем та учнями — відчуття учнями у спілкуванні з учителем своєї психологічної захищеності;

в) високий рівень мотивації навчання учнів — активність у пізнавальній діяльності; свідомий характер навчання; забезпечення успіху у навчанні;

г) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення числа елементів навчальної самодіяльності в роботі учнів;

д) творче самопочуття вчителя і учнів під час роботи на уроці відчуття ними задоволення від спільної праці; реалізація потреби учнів у персоналізації, в суспільному визнанні.

Головні технологічні елементи органі­зації навчання на уроці:

1. мета уроку, її спрямування;

1. завдання і професійна позиція вчителя;

2. головний механізм педагогічного керівництва навчанням;

1. характер пізнавальної діяльності й позиція учнів у навчанні;

3. оцінювання навчання.

24. Структура педагогічної технології. Характеристика її складових частин: концептуальні "засади, цільові орієнтири, процесуальна частина.

Герман Селевко П.І.Матвієнко, С.Ф.Клепко Структура педагогічної технології, з погляду цих дослідників, має три складові:

1) концептуальна чистина;

2)змістовна частина;

3)процесуальна частина.

Охарактеризуємо кожну складову.

Концептуальна частина технології - це короткий опис ідей, гіпотез, принципів, які сприяють її розумінню, трактовці її побудови, вияву керівних (головних) ідей.

Концептуальну основу технології складають філософські, психолого-педагогічні ідеї, гіпотези, які виступають в різних концепціях, результати передового педагогічного досвіду, досвід минулих років, етнопедагогіка. Значно впливають на розробку концептуальних засад технології соціальні перетворення у сучасному суспільному житті, розвиток нового педагогічного мислення. У цьому контексті можна говорити, що розробка педагогічної технології є відгуком на актуальні проблеми сучасного життя, намаганням запропонувати педагогічний варіант їх розв'язання.

Змістовна частина технології визначається мета навчання і виховання, а також на розвиток яких особистісних структур вона спрямована. Це можуть бути:

а) знання, уміння, навички;

б)способи розумових дій (порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, індукція, дедукція, рефлексія; предметно-дієві, наочно-образні);

в) механізми самоврядування особистості(потреби, спрямованість, Я- концепція);

г) сфера формування естетичних і моральних якостей особистості (почуття краси, свободи гідності, відповідальності, доброти, тощо).

У процесуальній частині описується технологічний процес, а саме організація навчально-освітньої роботи; методи і форми діяльності учнів і вчителя; етапи навчально-виховного процесу, його планування, корекція, регламент; категорія учнів, на яку розрахована технологія, витрати часу на навчання.

Аналіз структури педагогічної технології дає можливість говорити, що в ній синтезуються досягнення науки і практики, здобутки минулого досвіду і сучасності, поєднуються традиції і новаторство, класичні і альтернативні підходи до розв'язання навчально-виховних завдань.