15. Фінансова політика — складник економічної і соціальної політики держави.

Фінансова політика - це сукупність методів і напрямів впливу держави на функціонування фінансової системи. Метою цього впливу є зміцнення економічного (а значить і політичного) потенціалу країни.

Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі має забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських утворень різних форм власності, спільних підприємств з іноземним капіталом, акціонерних товариств. За цих умов важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.

Зміст фінансової політики полягає у розробці основних напрямів використання фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних та соціальних завдань. За допомогою фінансової політики держава фінансує потреби розширеного відтворення, регулює масштаби і пропорції розвитку суспільного виробництва, вдосконалює його галузеву та територіальну структуру.

Фінансова політика та її структурні складові - фіскальна або податкова політика, кредитна політика, бюджетна політика, грошова політика - впливають на всі сторони життя суспільства. Суб'єкт фінансової політики - держава - розробляє стратегію розвитку суспільства, Фінансова політика, таким чином, стає організуючим першопочатком суспільного розвитку.

Фінансова політика включає в себе стратегію і тактику.

Фінансова стратегія визначає загальний напрям і спосіб використання коштів для досягнення поставленої мети. Вона спрямована на вироблення фінансових концепцій і програм.

Фінансова тактика включає в себе конкретні методи (прийоми) досягнення поставленої мети в конкретних умовах.

16. Основні напрямки фінансової політики, її завдання і принципи.

Фінансова політика – сукупність розподільчих, перерозподільчих заходів, які здійснює держава через фінансову систему.

Фінансова політика визначається:

Як політика держави та інших суб’єктів господарювання

Складова частина економічної політики держави

Сукупність фінансових заходів, розподільчих і перерозподільчих, які здійсн. відп. суб’єктами через фін систему.

Мета – оптимальний розподіл ВВП між галузями нац. економіки, сц групами населення і територіями.

Завдання – забезпечення тієї чи іншої держ. програми відповідними фінансовими ресурсами.

Фінансова стратегія – це довгостроковий курс фінансової політики, який направлений на перспективу на вирішення великомасштабних завдань.

Фінансова тактика – спрямована на вирішення завдань окремого етапу розвитку країни і полягає у зміні форм організації фін відносин (вдосконалення системи оподаткування, перерозподіл фін ресурсів…)

Основні напрями фінансової політики:

1.Акумуляція фінансових ресурсів та їх розподіл усередині держави між регіонами та галузями народногосподарського комплексу, підвищення ефективності їх використання.

2. Сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької діяльності, створення умов для забезпечення економічного зростання в країні.

3. Оптимізація структури доходів та видатків.

4.Удосконалення державного та місцевого фінансового законодавства.

5.Мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя населення.