- •1. Необхідність та сутність фінансів.
- •2. Суб'єкти і об'єкти фінансових відносин.
- •3. Специфічні ознаки фінансів, їх суспільне призначення.
- •4. Економічні передумови виникнення і розвитку фінансів.
- •5. Призначення та роль фінансів.
- •6. Фінанси як економічна, розподільна, історична категорія.
- •7. Розподільна функція фінансів, її зміст, об'єкти і суб'єкти розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту.
- •8. Контрольна функція фінансів. Фінансова інформація та її роль у реалізації контрольної функції фінансів.
- •9. Фінансові ресурси як матеріальні носії фінансових відносин.
- •10. Склад та особливості централізованих фінансових ресурсів.
- •11. Склад та особливості децентралізованих фінансових ресурсів.
- •12. Теоретичні основи побудови фінансової системи.
- •13. Структурна будова фінансової системи.
- •14. Управління фінансовою системою.
- •15. Фінансова політика — складник економічної і соціальної політики держави.
- •16. Основні напрямки фінансової політики, її завдання і принципи.
- •17. Призначення і роль фінансового механізму.
- •18. Склад і структура фінансового механізму.
- •19. Фінансове планування: сутність, методи, завдання. Фінансове прогнозування: сутність, методи, завдання. Загальні управління фінансами.
- •20. Центральний апарат Міністерства фінансів України в управлінні фінансами.
- •21. Призначення фінансового контролю.
- •22. Державна контрольно-ревізійна служба в Україні.
- •23.Передумови виникнення і розвитку податків.
- •24. Елементи системи оподаткування.
- •25. Економічна сутність податків та їхнє, призначення. Сутність і функції податків.
- •26. Класифікація податків, її ознаки.
- •27. Податкова політика: поняття та принципи.
- •28. Пдв: економічна сутність та місце в системі непрямих податків.
- •29. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів.
- •30. Види неподаткових надходжень до державного та місцевих бюджетів.
- •31. Податкова служба та податкова робота.
- •32. Бюджет як економічна та юридична категорія.
- •33. Функції бюджету, їх зв'язок функціями фінансів.
- •34. Бюджетна система у країни.
- •35. Бюджетний устрій України.
- •36. Поняття бюджетного процесу, його основні елементи.
- •37. Порядок складання державного бюджету України.
- •38. Порядок розгляду державного бюджету України.
- •39. Порядок затвердження державного бюджету України.
- •40. Порядок складання звіту про виконання державного бюджету України.
- •41. Порядок складання місцевих бюджетів.
- •42. Бюджетне регулювання і бюджетне право.
- •43. Призначення і роль бюджету держави.
- •44. Державний бюджет - основний фінансовий план країни.
- •45. Форми і методи мобілізації грошових коштів у бюджет. Класифікація бюджетних доходів.
- •46. Формування доходів державного бюджету, їх склад і структура.
- •48. Видатки державного бюджету, їх склад і структура.
- •49. Класифікація бюджетних видатків.
- •50. Бюджетний дефіцит: поняття і причини виникнення.
- •51. Проблеми скорочення і можливі джерела покриття бюджетного дефіциту.
- •54. Сутність місцевих фінансів, їх склад та роль в економічному і соціальному розвитку регіону.
- •55. Фінансові ресурси місцевого самоврядування.
- •56. Доходи місцевих бюджетів України.
- •57. Видатки місцевих бюджетів України.
- •58. Розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
- •59. Пенсійний фонд.
- •60. Сутність фінансів підприємств, їх функції та основи організації.
- •61. Фінанси підприємств (об'єднань) матеріального виробництва.
- •61. Фінанси підприємств і організацій невиробничої сфери.
- •64. Фінанси громадського руху.
- •65. Особливості фінансових відносин на підприємствах різних форм власності і господарювання.
- •66. Економічна необхідність і роль страхування в забезпеченні безперервності суспільного виробництва.
- •67. Особливості фінансових відносин у сфері страхування.
- •47. Основні напрямки використання бюджетних коштів.
- •68. Особисте страхування, його суть і значення з забезпеченні соціального захисту громадян.
- •69. Функції страхування, їх зв'язок з функціями фінансів.
- •70. Необхідність перестрахування для забезпечення сталості страхових операцій.
- •71. Поняття страхового ринку та його організаційна структура.
- •74. Економічна сутність державного кредиту, його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави.
- •75. Функції державного кредиту.
- •76. Класифікація державних позик, їх ознаки.
- •77. Види і форми державного кредиту.
- •78. Форми внутрішнього державного кредиту.
- •79. Форми зовнішнього державного кредиту.
- •81. Обслуговування державного боргу.
- •82. 3Овнішній державний борг України, його характеристика і причини збільшення.
- •83. Внутрішній державний борг України, його характеристика і причини збільшення.
- •84. Сутність фінансового ринку, його роль у мобілізації та розподілі фінансових ресурсів.
- •85. Класифікація складових елементів фінансового ринку. Призначення та структура фінансового ринку.
- •86. Поняття та грошові потоки валютного ринку.
- •87. Поняття та грошові потоки ринку цінних паперів.
- •88. Поняття та грошові потоки ринку фінансових послуг.
- •89. Фінанси міжнародних організацій.
- •90. Поняття фінансового механізму зовнішньоекономічних відносин.
- •91. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •92. Особливосгі фінансів зед.
- •62. Фінанси громадських об'єднань.
- •63. Фінанси політичних партій.
- •52. Характеристика фондів цільового призначення
- •53. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.
- •72. Соціальне страхування на випадок безробіття.
- •73. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
- •80. Управління державним боргом.
- •62. Фінанси громадських об'єднань.
- •63. Фінанси політичних партій.
78. Форми внутрішнього державного кредиту.
Внутрішній кредит: держ-ні позики; 2)вик-ня частини вкладів населення в державних установах; 3)д-ні грошово-речові лотереї; 4) вик коштів д-го позичкового фрнду; Державні позики можуть здійснюватися двома видами: облігаціями та казначейськими зобов’язаннями. Облігація яв собою зобов’язання д-ви за яким у встановлений строк повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Казначейські зобов’язання мають хар-р боргового зобов’язання спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Відмінності—за метою випуску: облігації (поповнення бюджету), казнач (поповнення цільових фондів, спеціалізовані цілі); за виплатою доходу—обл (в фіксованих % виграшні безпроцентні), каз-кі (в фіксованих %); за характером обороту—обл (вільно або обмежено обертаються у нас-ня і юридичних осіб), каз-кі (реалізуються серед нас-ня). Д-ва використовує кошти нас-ня розміщені в ощадних установах, ця форома державного внутрішнього кредиту супроводжується випуском цінних паперів (ощадних сертифікатів або безоблігаційних позик) В тоталітарних економіка поширеною формою є вик коштів д-юд-гопозич-го фонду. В рез-ті цього відбувається заміщення фінансових ресурсів кредитними, що сприяє загостренню фінансової кризи і посиленню інфляції.
79. Форми зовнішнього державного кредиту.
Зовнішні позики надаються за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Державні зовнішні позики можуть надаватися в грошовій або товарній формі. Вони бувають середньо- і довгостроковими. Грошові позики надаються у валюті країни-кредитора або у вільно конвертованій валюті.
Сучасна кредитна система України працює на комерційних засадах, і мобілізовані кошти в основному формують ресурси банків, частина яких може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів [27].
Отже, державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основними формами внутрішнього державного кредиту є державні позики, використання частини вкладів населення в ощадних установах, грошово-речові лотереї, використання коштів державного позичкового фонду.
Зовнішній кредит надається за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Він буває середньо- і довгостроковим. До державного кредиту належить також міждержавний кредит.
81. Обслуговування державного боргу.
Державний борг—це сума усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.
Державний борг має економічно обгрунтовані межі. Величина боргу характеризує становище економіки та фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.
Види: поточний—сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, і належних до сплати в цей період процентів з усіх випущених в даний момент позик; капітальний—сума заборгованості і %, що має бути оплачена за усіма позиками; внутрішній—заборгованість кредиторам держави в даній країні; зовнішній—заборгованість кредиторам за межами країни. Джерела погашення: 1) дозоди від інвестівання позичених коштів у високоефективні проекти; 2) додаткові надходження від податків; 3) економія коштів від зменшення податків; 4) залучені від нових позик кошти.
Управління як зовнішнім, так і внутрішнім боргом включає комплекс заходів щодо його обслуговування — це погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик. Погашення позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів. У деяких випадках держава вдається до рефінансування державного боргу, тобто погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.
Виплата процентів, виграшів, коштів із погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати.
При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування прийнято вважати значення показника 25%.
Методами управління державним боргом є конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення і анулювання позики. Конверсія — це зміна дохідності позики. Держава, як правило, зменшує розмір процентів, які мають виплачуватися за позиками. Збільшення строків дії випущеної позики називають консолідацією. Консолідація і конверсія можуть провадитися також одночасно. Уніфікація позик — це об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюються на облігації нової позики. В деяких випадках може здійснюватися обмін облігацій за регресивним співвідношенням, тобто коли декілька раніше випущених облігацій прирівнюють до однієї нової. Цей метод економічних обгрунтувань не має.