12. Теоретичні основи побудови фінансової системи.

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур. окремих громадян.

Фінансова система має структуру:

Державні фінанси:Державний бюджет, Пенсійний фонд, Державний кредит, Місцеві фінанси та інш.Фінанси суб'єктів господарювання:Фінанси акціонерних товариств,Фінанси домогосподарств та інш.

Міжнародні фінанси: Міжнародні розрахунки, Міжнародні фінансові інститути та інш.Фінансовий ринок:Ринок грошей, Фондовий ринок.Страховий ринок.

До організаційної структури фінансової системи України входять:

І. Органи управління:Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Рахункова палата, Аудиторська палата, Пенсійний фонд, Фонди соціального страхування.

II. Фінансові інститути: Національний банк, Комерційні банки, Страхові компанії, Фондова біржа.

Фінанси суспільства як економічна категорія характеризується не тільки економічними відносинами, але мають і матеріальний зміст. Грошові фонди та накопичення, які створюються державою, підприємствами, установами, організаціями в процесі розі юділу та перерозподілу ВВП і національного доходу, являють собою фінансові ресурси.

Фінансові ресурси характеризують фінансовий стан економіки і водночас джерела їх розвитку.

Основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами потреб, до яких належать, зокрема, структурна перебудова економіки, захист навколишнього природного середовища, національна оборона, правопорядок, надання суспільних та соціальних послуг -загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення , охорона здоров'я тощо.

Фінансові ресурси суб'єктів господарювання спрямовуються на фінансування капітальних вкладень, на розвиток виробництва, соціально-культурні потреби колективів підприємств.

Форми і методи, за допомогою яких формуються та використовуються фінансові ресурси, не є сталими і змінюються залежно від зміни соціальної природи суспільства.

13. Структурна будова фінансової системи.

Центральною підсистемою фінансової системи країни є сфера державних фінансів (макроекономічний рівень). Вона характеризує фінансову діяльність держави і є системою грошових фондів, зосереджених у руках держави і призначених для виконання властивих їм функцій, а також сукупність форм і методів, за допомогою яких ці функції реалізуються.

Основою державних фінансів є бюджет держави - державний та місцеві бюджети. До складу сфери державних фінансів входять фінанси державного сектора економіки, державні цільові фонди, державний кредит.

Сфера фінансів суб'єктів господарювання (мікроеноиомічний рівень) відображає рух грошових потоків окремих підприємств.

Фінанси суб'єктів господарювання призначені для забезпечення діяльності підприємств і виступають базовою основою всієї фінансової системи, оскільки тут створюється ВВП, який є об'єктом фінансових відносин.

Фінанси домогосподарств - це система економічних відносин, у результаті дії якої виникає можливість створення фондів грошових ресурсів в окремо взятому домогосподарстві. Основою створення таких фондів є кошти населення, які вони отримують в результаті господарської діяльності, а також спадку.

Основною метою фінансів цієї сфери є формування доходної частини бюджетів сім'ї та окремих громадян і використання цих доходів на цілі поточного споживання та накопичення.

Міжнародні фінанси відображають розподільні та перерозподільні відносини в процесі зовнішньоекономічної діяльності та пов'язані з формуванням та використанням фондів фінансових ресурсів на міжнародному рівні.

Світові фінансові потоки охоплюють обслуговування міжнародної торгівлі, іноземні інвестиції, операції з цінними паперами та різними фінансовими документами, валютні операції, внески держави до міжнародних організацій, рух позикових капіталів.

Фінансовий ринок - це узагальнююча назва ринків, де проявляється попит та пропозиція на різні фінансові послуги. За допомогою фінансового ринку мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси, здійснюється їх перерозподіл між галузями, регіонами, суб'єктами господарювання. Він має об'єктивний характер і визначається ефективністю використання капіталу.

Страхування - відокремлена ланка фінансової системи з приводу формування і використання колективних страхових фондів. У фінансовій системі воно займає проміжне місце між суб'єктами господарювання і державними фінансами. З одного боку, страхові компанії здійснюють свою діяльність як суб'єкти підприємництва, а з іншого - їх діяльність досить жорстко регламентується законодавчими та нормативними актами і підлягає контролю та управлінню з боку Міністерства фінансів України.