7. Розподільна функція фінансів, її зміст, об'єкти і суб'єкти розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту.

Розподільча функція є головною для фінансів і прояв­ляється в процесі розподілу валового національного продукту і національного доходу у вигляді утворення фондів грошових коштів та використання їх по цільовому призначенню.

Об'єктами розподілу є: 1.валовий національний продукт — це вартість вироблених в суспільстві матеріальних благ за пев­ний період часу, переважно за рік. 2.Національний дохід — заново створена в суспільстві вар­тість. Національний дохід — це частина валового національного продукту, яка залишається після відрахування з нього фонду заміщення. 3.Національне багатство — це сукупність створених та на­громаджених матеріальних благ, якими володіє суспільство, а також природні ресурси, що враховані та включені в еко­номічний оборот. Національне багатство країни залучається у розподільчі про­цеси і є об'єктом розподілу з допомогою фінансів лише у винят­кових випадках, таких як війни, катастрофи, стихійні лиха тощо.

Суб'єктами розподілу виступають: держава, юридичні і фізичні особи.

В процесі дії розподільчої функції фінансів розрізняють пер­винний і вторинний розподіл (або перерозподіл).

Первинний розподіл починається разом з розподілом вируч­ки, що отримує підприємство за продукцію, роботи, послуги. Кошти направляються на покриття матеріальних затрат, утво­рення амортизаційного фонду, на оплату праці. Після цього підприємство розраховується з державою у вигляді сплати по­датків в бюджет, внесків в державні цільові фонди соціального страхування, соціального забезпечення та іншого призначення. Разом із формуванням бюджету та інших централізованих фондів грошових коштів починається процес перерозподілу ра­ніше розподіленої вартості. Необхідність перерозподілу пов'язується з: а)утриманням невиробничої сфери суспільства; б) забезпеченням держави грошовими коштами для вико­нання нею своїх функцій (втручання в економіку, соціального захисту насел ення, управління і оборони). Види перерозподілу: 1) міжгалузевий, який здійснюється через бюджет та інші фонди для утримання невиробничої сфери, проведення струк­турних зрушень у матеріальному виробництві; 2) міжтериторіальний - через бюджети, державні фонди і в деякій мірі галузеві фонди для перерозподілу коштів між окре­мими регіонами країни; 3) внутрігалузевий — через галузеві фонди, а також фонди об'єднань, підприємств для вирівнювання їх розвитку; 4) внутрігосподарський — через утворення децентра­лізованих фондів підприємств, організацій і установ; перероз­поділ коштів між структурними підрозділами, цехами, відділами та ін.

8. Контрольна функція фінансів. Фінансова інформація та її роль у реалізації контрольної функції фінансів.

Суть контрольної функції полягає в тому, що фінанси виступають інструментом контролю за формуванням і використанням доходів суб'єктів обмінно-розподільних відносин. У процесі цього контролю охоплюється вся діяльність юридичних і фізичних осіб та держави.

У практичній діяльності контрольна функція знаходить свій прояв у фінансовому контролі. Необхідність контролю випливає з то­го, що фінансові відносини мають яскраво виражений протиречивий характер, оскільки кожний суб'єкт прагне отримати якомога більше. Саме для того, щоб в процесі розподілу ВВП окремі суб'єкти не привласнювали неналежну їм частку, необхідний постійний всеохоп-люючий фінансовий контроль.

Фінансовий контроль виступає у таких формах:— державний;— відомчий;— внутрішній;— незалежний;— суспільний.

Державний — це контроль з боку держави за фінансовою діяль­ністю юридичних і фізичних осіб. Це найбільш організована та дійова форма. Він охоплює загальнодержавний рівень розподілу ВВП.

Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами і ві­домствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організа­цій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підпри­ємств та внутрішньовідомчі розподільні відносини.

Внутрішній контроль полягає у самоперевірці фінансової діяль­ності кожним суб'єктом розподільних відносин.

Незалежний фінансовий контроль проводиться спеціальними ор­ганами — аудиторськими фірмами з метою встановлення правиль­ності й законності у фінансовій діяльності окремих суб'єктів.

Суспільний — це контроль з боку суспільства за фінансовою ді­яльністю держави. Він здійснюється як за рахунок відкритості й гласності фінансової діяльності держави і надання права кожному громадянину вільного ознайомлення, наприклад з бюджетом, так і через виборчу систему (обираючи певні партії і певних кандидатів, виборці обирають чи відкидають певну фінансову політику).

Фінансовий контроль виступає одним з найбільш дійових видів контролю у суспільстві. На відміну від інших він охоплює все сус­пільство: кожний суб'єкт перевіряє кожного. Оскільки фінансові показники діяльності виступають результативними, то фінансовий контроль є наскрізним — він фактично охоплює всі аспекти діяль­ності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають ши­рокі повноваження органів фінансового контролю, їх доступність до будь-яких документів і сфер діяльності. Відповідно і результати контролю підлягають повному оприлюдненню. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою, що створює передумови для її законності.

Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності людей, що проводять фінансовий контроль - це прояв внутрішньо притаманної фінансам контрольної функції, її свідоме використання. В Україні до них належить Міністерство фінансів. Державне Казначейство, Контрольно-ревізійна служба, Державна податкова служба та ін.