21. Призначення фінансового контролю.

Фінансовий контроль – контроль виконавчих і законодавчих органів влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ за фін. діяльністю всіх ек-х суб’єктів із застосуванням певних методів і прийомів.

Мета: перевірка відповідності напрямків фін. діял. та окремих фін. операцій чинним правовим нормам.

Види контролю: 1) державний, 2) внутрішньовідомчий, 3) внутрішньогосподарський. 4) громадський, 5) аудиторський. Державний — це контроль з боку держави за фінансовою діяль­ністю юридичних і фізичних осіб. Це найбільш організована та дійова форма. Він охоплює загальнодержавний рівень розподілу ВВП.

Відомчий контроль здійснюється галузевими міністерствами і ві­домствами відносно до підпорядкованих їм підприємств, організа­цій, установ. Його об'єктом виступає фінансова діяльність підпри­ємств та внутрішньовідомчі розподільні відносини.

Внутрішній контроль полягає у самоперевірці фінансової діяль­ності кожним суб'єктом розподільних відносин.

Незалежний фінансовий контроль проводиться спеціальними ор­ганами — аудиторськими фірмами з метою встановлення правиль­ності й законності у фінансовій діяльності окремих суб'єктів.

Суспільний — це контроль з боку суспільства за фінансовою ді­яльністю держави. Він здійснюється як за рахунок відкритості й гласності фінансової діяльності держави і надання права кожному громадянину вільного ознайомлення, наприклад з бюджетом, так і через виборчу систему (обираючи певні партії і певних кандидатів, виборці обирають чи відкидають певну фінансову політику).

Форми фін. контролю:

1) попередній – перевірка операцій до того, як вони відбудуться. Мета: недопущення незаконних і неправильних фін. операцій. Завдання: виявлення резервів, збільшення обсягів виробництва.

2) поточний – полягає у регулярній перевірці виконання підприємствами становленнях завдань з фін. показниками, платежів до бюджету, дотримання фін. норм і нормативів.

3) наступний – проводиться після проведення операцій практично всіма контрольними органами. Мета: аналіз і узагальн. підсумків виконаних фін. операцій, виявлення випадкових порушень.

Методи фінансового контролю:

1) камеральні та документальні перевірки – проводяться податковими органами, перший вид контролю здійснюється без виходу на підприємство і полягає в поданій податковій звітності. Документальна перевірка проводиться з виходом на п-во і передбачає перевірку первинних документів, пов’язаних з нарахуванням податків. Результатом цієї перевірки є оформлення довідки. якщо не виявлено порушень, і акту, якщо є порушення.

2) обстеження на відміну від перевірки проводиться для більш широкого кола питань. Його мета визначити становище, що склалося в окремих напрямках господарської діяльності об’єкта.

3) ревізія – всеохоплююча перевірка усіх сторін діяльності суб’єкта господарювання. Проводиться регулярно. Ревізії бувають повні, часткові, тематичні, комплексні.

22. Державна контрольно-ревізійна служба в Україні.

Держ контрольно-ревізійна служба діє при МінФіні Ук і підпорядковується йому. Головне контр-рев-не упр-ня Ук очолює заступ­ник міністра фінансів Ук, начальник управління, якого призна­чає КабМіні Ук за поданням МінФіна Ук. Видатки на утримання конт-ревізійної служби визн-ся КабМіном Ук і фінанси-ся з держ бюджету. Головним завданням держ контр-рев-ї служби є здійснення держ контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і дос­товірністю бухг обліку і звітності в міністерствах, відомствах, держ комітетах, держфондах, бюджет­них установах, а також на п\вах і орг-іях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та держ валютних фондів, розробка пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Держа контр-ревізійна служба виконує такі ф-ції: проводить ревізії та перевірки фін д-ті, збере­ження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку і звіт­ності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, у бюджет­них установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отри­мують кошти з бюджету та державних валютних фондів; проводить ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів; здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявле­них попередніми ревізіями та перевірками; розробляє інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій і перевірок; застосовує до підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції; вимагає довідки і копії документів про операції та розрахун­ки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються; стягує у дохід держави кошти, одержані міністерствами, ві­домствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами, організаціями за незаконними угодами, без установлених законом підстав, та з порушенням чинного законодавства; накладає у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення.