§ 2. Продовольча проблема в світі Програмні питання
Глобальність продовольчих проблем.
Завдання МЕВ щодо світового розподілу продовольчих ресурсів.
Продовольча допомога.
Роль ФАО та інших міжнародних організацій у подоланні проблеми голоду в деяких країнах, що розвиваються.
Цілі діяльності ФАО в рамках глобальної продовольчої проблеми.
Критерій розв’язання світової продовольчої проблеми.
Наукові проблеми у сфері створення синтетичного продовольства.
Основні поняття
Проблема голоду
Глобальна продовольча проблема
Продовольча допомога
“Надлишки” продовольства
Інвестування в сільськогосподарську сферу країн, що розвиваються
Калорійне харчування
“Фізичні технології”
Синтетична їжа
Проблема голоду стосується насамперед країн Африки, Латинської Америки, Південної, Центральної та Південно-Східної Азії. Але всяка проблема, яка виходить за межі одного материка, претендує на глобальність.
Сьогодні вирішення продовольчої проблеми країн, що розвиваються, знаходиться в залежності від його імпорту. (Попутно можна відзначити, що така індустріальна держава як Англія, також є найбільшим імпортером продовольства). При цьому, як показують дослідження, проведені під егідою ФАО у принципі у світі досить їжі для всіх, але розподілена вона нерівномірно.
Прийнято вважати, що продовольча допомога - це один з видів економічної допомоги. Однак, насправді питання про постачання країнам, що розвиваються, “надлишків” продовольства, як елемент надання допомоги - на багато складніше. У світовій літературі існують різні точки зору з приводу того, чи вважати постачання сільськогосподарських надлишків допомогою чи ні. Ще в 1957р. економіст Кеннет Боудінг описав механізм того, як постачання безкоштовного продовольства руйнують місцеву економіку, назвавши цей процес “вкрай сумною теоремою”.
Один з найбільш перспективних шляхів вирішення світової продовольчої проблеми полягає в спільному розвитку сільського господарства і промислового виробництва. Створення так званих біотехнологій дозволило б у найкоротший термін вирішити продовольчу проблему, тому що такі технології доступні для освоєння сільським населенням і не вимагає вкладення в інфраструктуру порівняно великих фінансових засобів.
За підрахунками голландського економіста Д. Грундвельда, країнам, що розвиваються, потрібно одержувати 2 млрд. доларів щорічно іноземної допомоги тільки для сільського господарства, у той час як ця допомога складає в середньому не більш 430 млн. доларів. Ці вкладення, на його думку, мізерно малі.
Велике значення для вирішення світової продовольчої проблеми зіграла “зелена революція”. Зеленою революцією прийнято називати процес, що виник у 60-х роках ХХ ст., при якому почалося упровадження високоврожайних сортів зернових культур, зрошення, хімізації і механізації сільського господарства.
Після другої світової війни в країнах, що розвиваються, у зв'язку з небувалими темпами приросту населення, загострилася продовольча проблема. Саме в ті часи, як відомо, була створена Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО), яка згодом увійшла до складу ООН.
Цілі ФАО в рамках розв’язання глобальної продовольчої проблеми:
сприяння розвитку виробництва, переробки, збуту і розподілу продовольства і продукції сільського господарства;
поліпшення харчування людей і ліквідація голоду;
підвищення рівня життя сільського населення;
здійснення програм технічного співробітництва і надання технічної допомоги в розвитку ресурсів;
консультативна допомога.
Світовий центр сільськогосподарської інформації в Римі має в своєму розпорядженні комп’ютерні бази даних ФАО, а також глобальну систему інформації і раннього попередження. Ця система забезпечує поточну інформацію про світовий продовольчий стан і виявляє країни, яким загрожує нестача продовольства. Це виступає орієнтиром для потенційних донорів продовольчої допомоги. Система сприяння продовольчій безпеці ФАО спрямована на надання допомоги країнам, що розвиваються, в створенні національних продовольчих резервів.
Діяльність ФАО фінансується, головним чином, за рахунок внесків держав-членів, трастових фондів членів, Програми розвитку (ПРООН), внесків Світового банку. ФАО спільно з ООН керує здійсненням світової продовольчої програми, за якою внески держав-членів ООН у вигляді продуктів харчування, грошових коштів і послуг здійснюються для підтримки програми соціально-економічного розвитку, а також для надання допомоги в надзвичайних ситуаціях.
Згідно ФАО, світова продовольча проблема розглядається як забезпечення всього населення землі калорійним харчуванням, тобто визначеною кількістю калорій на душу населення, мінімальний рівень якого складає 2000 ккалорій. За даними ФАО, 60% населення країн, що розвиваються, споживає на 300 ккалорій менше мінімального рівня, у той час як в інших країнах середній рівень споживання на 600 ккалорій вище мінімально встановленого.
Населення країн, що розвиваються, витрачає 90 % своїх доходів на харчування, але і цього їм не вистачає, щоб харчуватися задовільно. Для порівняння, американська родина витрачає на харчування тільки 20 % своїх доходів.
За даними ФАО, більш половини дітей у країнах, що розвиваються, гине, не досягши 10-12-річного віку. Деякі автори вважають, що в окремих країнах Азії й Африки спостерігається масова смертність від голоду, тому що там щодня вмирає до 12 тисяч чоловік. Середня тривалість життя складає 30-40 років.
Суть світової продовольчої проблеми полягає у відповідності постачання населення продовольством до зростання його чисельності. Так, наприклад у 50-60 роки виробництво продуктів харчування в країнах, що розвиваються, зростало приблизно такими ж темпами, що й у розвинутих; але через швидке збільшення населення, зростання продуктивності на душу населення виявилося значно нижче: у 60-і роки воно склало лише 0,3 % на рік, тоді як у розвинутих країнах 1,7 %.
Однак система освіти в країнах, що розвиваються, продовжує тяжіти до так званих “фізичних технологій”, тобто до підготовки фахівців в області експлуатації двигунів, верстатів, у той час як для біотехнології потрібні фахівці в області мікробіології, ферментації, електроніки і т.д.
Великий інтерес для розв’язання світової продовольчої проблеми представляє ідея штучної, синтетичної їжі. Синтез продуктів харчування, особливо білків дозволив би зняти гостроту соціально-економічних проблем зв'язаних з голодом, а також з неврожаєм, дієтичним харчуванням тощо. Синтетична їжа - це велика наукова проблема, і до неї треба відноситься з належною увагою.