Тема 16. Агропромисловий комплекс

План

1. Сутність АПК. Агропромислова інтеграція: види, форми, структура та функціональні зв’язки.

2. Регіональні особливості галузевої та територіальної організації основних сфер АПК світу.

3. Загальна характеристика та оцінка рослинницько-продуктових та тваринницько-продуктивних підкомплексів АПК України.

4. Проблеми та шляхи вирішення продовольчої проблеми світу.

Література

Основна література: 4,5,6,15,16,18,19

Додаткова література: 16,18,28,37

 Мінілексикон: АПК, агропромислова інтеграція, продовольчі комплекси, непродовольчі комплекси, інтегральна промислова зона, інтегральний промисловий район, агропромислові пункт, центр, вузол.

 1. Сутність АПК. Агропромислова інтеграція: види, форми, структура та функціональні зв’язки.

Переробні галузі

Харчова, легка

С/г

Рослинництво

Тваринництво

Схема міжгалузевих зв’язків

Агропромислова інтеграція почала розвиватися ще в дореволюційний період. Її глибоко вивчали О.І. Скворцов, О.М. Челінцев,. О.Ф.Фортунатов, О.В. Чаянов, К.С. Карноухова, К.Г. Воблий та інші.

Інтеграція

Вертикальна

Розвивається між підприємствами різних галузей

Горизонтальна

Система взаємозв`язків між підприємствами однієї галузі

(с/г сфера)

В основі процесу вертикальної інтеграції лежать агропромислові цикли, що формуються навколо виробництв та є послідовними стадіями переробки вихідної сировини на готовий продукт.

О

Агропромислова фірма

сновні форми АП інтеграції

Структура АПК:

• Функціональна

• Компонентна

• Територіальна

• Організаційно-управлінська

• Соціально-економічна

• Екологічна

Елементи територіальної структури

• Інтегральна агропромислова зона

• Інтегральний агропромисловий район зональні

• Спеціалізований агропромисловий район

• Інтегральні

• Спеціалізовані приміські

• Агропромисловий пункт

• Агропромисловий центр локальні

• Агропромисловий „кущ”

• Агропромисловий вузол

• АПК адміністративного району

• АПК області регіональні

• АПК автономної республіки

• АПК країни

Функціональні зв’язки забезпечують виникнення, розвиток і функціонування агропромислових утворень, їх цілісність; вони повинні бути територіально впорядковані.

Зв’язки

Функціональні зв’язки апк:

Зовнішні зв’язки

Виробничо-природні

 2.Регіональні особливості галузевої та територіальної організації основних сфер АПК світу.

1. Зернове господарство (провідна роль) Китай, США, Індія.

2. Олійні: соняшник( Росія, Україна), арахіс(Індія, Китай), оливи (країни середземномор’я)

3. Ефіроолійні, тонізуючі: какао(Африка, Пд.. Америка), чай (Індія, Китай), кава(Бразилія)

4. Каучуконоси( Малайзія)

5. Цукроносії: Цукрова тростина (Бразилія), цукровий буряк (Україна)

6. Текстильні: бавовник (Узбекистан),льон (СНД), джут (Індія)

7. Наркотичні: тютюн (Китай), опійний мак (Пакистан)

8. Крохмаленосії: картопля (Зх. Європа)

9. Сади і виноградники: Італія, Франція

10. Овочівництво Європа Пн. Америка

Рільництво

Зернові культури

„3 хліби людства”

1) пшениця

2) рис

3) кукурудза

Провідна галузь – ВРХ Європа, Азія, Пн. Америка

Свинарство: м’ясне, м’ясо-сальне, сальне, беконне Пн. Америка, Європа

Вівчарство: м’ясо-шерстне, багатоцільове, м’ясо- вовняне, овчинно-шубне Нова Зеландія, Аргентина, Австралія

Птахівництво : кури, качки, індики Китай, США, Франція

Інші: верблюдництво Африка, Азія

Рибництво: лосось, сьомга, карась Японія, Китай, Скандинавські країни

 3. Загальна характеристика та оцінка рослинницько-продуктових та тваринницько-продуктивних підкомплексів АПК України

Три найбільші сільськогосподарські зони на території України (крупні регіони АПК)

Зернові культури

Технічні культури

Овочівництво та баштанництво

Кормові культури

Виноградні насадження

насінникові

кісточкові

горіхоплідні

Скотарство

- молочно-м’ясне

- м'ясо-молочне

- молочне

- м’ясне

Свинарство

- м'ясо-сальне

- сальне

- беконне

Птахівництво

- кури

- качки

- індики

- гуси

Вівчарство

- тонко- та напівтонкорунне

- м'ясо-вовняне

- овчинно-шубне

Інші галузі

- ставкове рибництво: короп, форель

- кролівництво

- бджільництво

- шовківництво

- конярство

Основні райони пощирення

Скотарство	Карпати, Лісостеп, на Поліссі, Степ
Свинарство	Лісостеп, Степ, Полісся
Вівчарство	Степ, Карпати
Птахівництво	Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська, Одеська, Львівська обл. та АР Крим
Кролівництво	Чернігівська, Черкаська, Сумська, Полтавська, Миколаївська, Кіровоградська обл.
Рибне господарство	У ставках і водоймищах Дніпра, Дністра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця, в озерах та лиманах
Бджільництво	Поширено всюди
Шовківництво	Степ і частково Лісостеп
Звірівництво	Львівська, Вінницька, Волинська, Київська, Чернігівська, Полтавська обл.
Конярство	Карпати, Закарпаття, Полісся, Поділля

 4. Проблеми та шляхи вирішення продовольчої проблеми світу.

• Світову продовольчу проблему світу називають однією із головних невирішених проблем 20 століття. Роль АПК у забезпеченні національної і продовольчої безпеки суспільства є визначальною.

За останні 50 років у виробництві продовольства досягнуто істотного прогресу – чисельність людей, що недоїдають і голодують скоротилася майже в 2 рази, але чимала частина населення планети відчуває дефіцит продуктів харчування – більше 800 млн. чол., а нестачу продовольства за калоріями – кожен сьомий.

Найбільш нужденні (менше 2000 ккал на душу населення в день):Того й Монголія; більше 3000 ккал на душу населення у день – Аргентина, Бразилія, Індонезія, Марокко, Мексика, Сирія і Туреччина.

Згідно прогнозів, до 2010 року, частка населення (%) до загальної кількості становитиме: в країнах, що розвиваються (93 країни) - 11%, Африка (південніше Сахари) – 32%, Близькій Схід і Північна Африка та Латинська Америка – по 6%, Східна Азія – 4%, Південна Азія – 12%.

.

• Призвели до недостатнього забезпечення населення продуктами харчування:

• В сучасному світі голодує понад 0.5 млрд. чоловік та 1 млрд. чоловік не доодержує необхідної кількості їжі.

• Ареали суцільного голоду: більшість країн Африки, Латинської Америки, Азії (Ефіопія, Чад, Нігерія, ЦАР, Гаїті, Сальвадор, Болівія, Мальдіви.)

• Найбільш в небезпеці є країни з ризикованими умовами землеробства (Нігерія, Болівія, Гаїті), де забезпеченість їжею становить 80-85%).

• Це призводить до значної роздробленості земельних ділянок, через що великі родини не в змозі себе прогодувати.

• За даними міжнародних експертів вважається, що в найближчі 20 років виробництво продовольства буде здатним задовольнити попит населення на продукти харчування, навіть якщо воно буде щорічно зростати на 80 млн. чол. При цьому зусилля світового співтовариства щодо вирішення продовольчої проблеми призведуть до реального підвищення рівня споживання продовольства країнах, де спостерігається його нестача – країнах Азії, Африки й Латинської Америки, а також Східної Європи.

• Нині у сільському господарстві використовується менше половини можливих територій (переважно не використовуються незручні землі). Для їх освоєння потрібні занадто великі кошти.

• Якщо повсюдно родючість земель підняти до рівня країн Західної Європи, то можна прогодувати 10 млрд. чоловік.

• Наприклад, в США замінником м’яса та інших продуктів харчування стала соя, з якої одержують шинку, морозиво, крупу, чіпси тощо.