29. Обмежена матеріальна відповідальність працівників.

Обмежена матеріальна відповідальність при заподіянні шкоди працівником полягає в обов'язку відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності є основним і настає в усіх випадках. Коли чинним зак-вом не пердбачено більш високий розмір відшкодування. Ст. 133 КЗпП – обмеж матер відповід несуть: 1) працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, інструментів, вимірювальних приладів, спец одягу та інших предметів, виданих під-вом, установою, організацією працівникові в користування; 2) керівники під-в, установ, організації та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів та їх заступники, якщо шкоду під-ву заподіяно зайвими грошовими виплатами (суми стягнених штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові в зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі труд книхки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення), неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

30. Позовна давність у трудовому праві.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. Працівник може звернутися до суду з заявою про вирішення труд спору безпесередньо до районного (міського) суду в 3-місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення зак-ва про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому з/п без обмеження б-яким строком. Для звернення власника або уповноваж ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної під-ву, установі, організації, встановлюється строк в 1 рік з дня виявленої заподіяної працівником шкоди. Цей строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора. У разі пропуску з поважних причин установлених строків позовної давності, районний (міський суд) може поновити ці строки.

31. Гром-ни як суб’єкти тпу.

Головним суб’єктом ТПУ є працівники (робітники, службовці). Їх правовий статус переважно єдиний для всіх працівників, де б вони не працювали. Вийнятком є лише три категорії: жінки, неповнолітні та працівники з пониженою працездатністю (інваліди, пенсіонери, ветерани праці). Їх правовий статус відображає підвищені гарантії права на працю, підвищений захист їх організму від шкідливих факторів, пов’язаних з виробництвом. Такий захист починається з моменту прийняття цих працівників на роботу, проявляючись у зобороні застосування їх праці на шкідливих, важких і підземних роботах. Гром-ни як суб’єкти ТП, повинні мати фактиичну здібність до праці (вік, стан здоровяя, вміння і навички). Права: необхідні умови; необх матеріали, прилади, інструменти; отримання з/п згідно зак-ва; приймати участь в роботі труд колективу по прийнятті колективного договору; звертатися до керівника чи інші органи, якщо є необхідність; давати прозиції і контрюлювати власника; відмовитися від робіт небезпечних для життя і здоров’я. Обов’язки: виконувати встановлені правила (своєчасно приходити і закінчувати роботу); працювати в передбачених уимовах; працювати і виконувати розпорядження про переведення; приймати участь в тих заходах, які проводяться в трудовому колективі; відшкодувати спричинену шкоду.