58. Чим відрізняється інклюзив-тур від інсентив-тура?

Інклюзив-тур - це надання на вибір туриста окремих послуг транспорту, харчування, розміщення, екскурсійного й іншого обслуговування. Здобуваючи мінімальний набір послуг, турист, у міру необхідності, може одержати й додаткове обслуговування.

Основний вид індивідуального або групового туру. Як правило, представляє собою жорстко сплановану по маршруту, часу, терміну, набору і якості послуг поїздку, яка продається споживачеві як нероздільний на елементи товар по загальній ціні, зазвичай включає в себе вартість як обслуговування, так і проїзду за маршрутом.

Інсентив-тур (від англ. Incentive - заохочення) - ексклюзивна поїздка для ключових співробітників компанії або партнерів, може поєднувати елементи конференції, тренінгу, відвідування міжнародного конгресу чи виставки, командоутворення, екскурсійної програми та просто відпочинку.

Поряд з поїздками на конгреси і виставки діловий туризм включає інсентів тури. Поняття "incentive" (англ.) трактується як спонукальний, що заохочує. Під даним видом туризму на увазі поїздки, якими комерційні фірми нагороджують своїх співробітників за високі показники в роботі або мотивують їх до більш продуктивної праці в майбутньому, а також проведення виїзних семінарів, нарад, конференцій. Виділяють два види інсентів турів: індивідуальні тури; виїзні семінари, конференції, дилерські школи.

59.Чинники, що впливають на туриста під час відпочинку.

Відправляючись у подорож, турист зіштовхується з низкою проблем, що при збігові обставин можуть призвести до несприятливих наслідків для його здоров'я і майна, зробити туристичну поїздку неможливою або негативно вплинути на туристичне враження.

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, яке відмінне від звичайного довкілля його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості тощо.

У проектуванні туру і туристичних послуг потрібно уважно вивчити усі можливі чинники ризику та їхні джерела, дослідити можливість і ймовірність вияву джерела на небезпечному для людини рівні, схильність людини до впливу джерел небезпеки і передбачити комплекс заходів для захисту здоров'я, життя туриста та його майна.

Шкідливі чинники (чинники ризику) у туризмі можна класифікувати так:

• небезпека травмування;

• вплив довкілля;

• пожежонебезпека;

• біологічні впливи;

• психофізіологічні навантаження;

• небезпека випромінювань;

• хімічні впливи;

• етап перевезення;

• підвищена запиленість і загазованість;

• специфічні чинники ризику;

• інші чинники.

Різні несприятливі чинники мають різноманітну ймовірність настання та інтенсивність впливу і важкість наслідків.

Специфічні чинники ризику в туризмі зумовлені:

• можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення туристського підприємства або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій (також по­в'язаних зі станом громадського порядку в районі обслуговування туристів);

• технічним станом використовуваних об'єктів мате­ріально-технічної бази (туристських готелів, баз, кемпінгів, канатних доріг і бугельних підйомників, туристських трас, серед них гірсько-пішохідних, лижних, гірськолижних, водних, верхових і в'ючних тварин, різноманітних транспортних засобів, велосипедів, маломірних і гребних суден, архітектурних, природних пам'яток);

• складним рельєфом місцевості (річковими порогами, гірськими схилами, скельними, льодовими ділянками ту­ристських трас тощо);

• рівнем професійної підготовленості персоналу (ін­структорів, екскурсоводів тощо);

• підготовкою туристів до пересування за маршрутом певного виду і категорії складності (інструктаж, екіпірування тощо);

• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркування трас туристських маршрутів).

При виникненні надзвичайних ситуацій (виверження вулканів, шторми, урагани, зливи і повені, землетруси та інші стихійні лиха; спалахи небезпечних інфекційних захворювань) спеціальні національні та міжнародні органи і служби вживають негайних заходів з порятунку людей, зокрема туристів, і вивезення їх із небезпечних районів, спрямовують особливі рятувальні загони або бригади швидкого реагування. В Україні ці питання вирішує Міністерство з питань надзвичайних ситуацій (МНС).

В Україні діє Закон України „Про туризм", що передбачає систему гарантування безпеки туристів та порядок продажу туристичних послуг, включаючи розгляд усіляких ризиків, що можуть спричинити несприятливі наслідки і завдати шкоди здоров'ю туриста і його майну.