Міжнародно-правова охорона інтелектуальної власності

Важливо знати: Міжнародне право поділяється на: міжнародне публічне право, предметом якого є все те, що відноситься до держави, міжнародне приватне право - регулює все те, що складає користь для окремих осіб. Розподіл права на публічне і приватне є необхідною передумовою для встановлення меж втручання держави в сферу приватного життя людини, її особистих інтересів. Цей поділ лежить в основі правових систем багатьох країн та міжнародного права. Міжнародне регулювання відносин в сфері інтелектуальної власності є предметом міжнародного приватного права (ст. 1 Угоди про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, далі – Угода TRIPS).

Міжнародні правовідносини створюється на консенсуальній основі, тобто на основі угод (договорів) між державами.

Міжнародний договір - це міжнародна угода, укладена між державами в письмовій формі і врегульована міжнародним правом, незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування (ст. 1 Віденської конвенції про право міжнародних договорів)

Класифікація міжнародних договорів:

• за кількістю учасників:

• двосторонні

• багатосторонні

• за змістом:

• установчі - є підставою утворення Міжнародних Союзів чи організацій

• нормовстановлюючі - встановлюють основні правила регулювання відносин

• за порядком приєднання:

• відкриті - вільне приєднання держав до участі в договорів

• закриті - для приєднання держави необхідна згода інших учасників

Установчі міжнародні конвенції в сфері інтелектуальної власності:

• Стокгольмська конвенція про заснування ВОІВ 1967 року

• Маракеська угода про створення СОТ та Угода ТРІПС (Додаток 1 до Маракеської угоди)

• Регіональні угоди

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) заснована у 1970 році в рамках Стокгольмської конвенції 1967 року.

Метою функціонування цієї організації є створення єдиного світового центру організації міжнародного співробітництва в сфері охорони інтелектуальної власності та взаємодія ВОІВ з іншими міжнародними організаціями.

Особливості функціонування ВОІВ та права учасників:

• є спеціалізованою установою ООН, що дозволяє ВОІВ здійснювати ряд міжнародних проектів із залученням коштів цієї організації.

• підтримує контакти із міждержавними організаціями, у функції яких входить охорона промислової власності;

• держави-учасники можуть залучатися до міжнародної співпраці в галузі інтелектуальної власності в початковій та загальній формі, без жодних пільг;

• членство ВОІВ оформлюється шляхом здаванням Генеральному директору ВОІВ у Женеві на охорону ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

Цікаво знати: Високий міжнародний авторитет ВОІВ проявляється в тому, що жоден національний закон в галузі промислової власності в світі за останні 16 років на приймався без попередньої консультації з ВОІВ.

Керівні органи ВОІВ:

• Генеральна асамблея, яка складається із представників країн-учасниць, по одному представнику від уряду кожної держави. При цьому держави обов’язково повинні бути членами Бернського та Паризького Союзів;

• Конференція - складається із представників урядів кожної держави – члена ВОІВ, незалежно від того, чи є держава учасниця Бернського та Паризького Союзів;

• Координаційний комітет - складається із представників держав, які є членами Виконавчого комітету Паризького Союзу або Бернського Союзу, або обох одночасно. Виконує адміністративні функції;

• Міжнародне бюро ВОІВ функціонує з 1970 р. і є правонаступником створених у 1983 р. Об’єднаних міжнародних бюро по охороні інтелектуальної власності (БІРПІ), які в свою чергу були наступниками Міжнародного бюро Паризького союзу та Міжнародного бюро Бернського союзу. Виконує функції Секретаріату ВОІВ.

Основні напрями діяльності ВОІВ:

• реєстраційна діяльність – полягає у наданні прямих послуг особам, які подають заявки на права промислової власності чи власникам цих прав.;

• сприяння міжнародному співробітництву у сфері управління інтелектуальною власністю – полягає у розпорядженні збірниками патентних документів, які використовуються для патентного пошуку і складання довідок, та створення спрощених способів отримання інформації, яку вони повинні містити; підтримання та оновлення міжнародних систем класифікації; складання статистичних зведень; регіональному вивченні промислової власності та контролі за дотриманням законодавства про авторське право;

• матеріальна (програмна) діяльність ВОІВ – полягає у сприянні широкому ухваленню державами-учасницями світової співдружності існуючих договорів, оновленні, у разі необхідності цих договорів шляхом їх перегляду, укладенні нових договорів та організації участі держав у спільній діяльності з їх розвитку;

• допомога країнам, що розвиваються, полягає у сприянні охороні інтелектуальної власності в кожній країні та в міжнародних відносинах між країнами.

Світова організація торгівлі (СОТ) (Маракеська угода про створення Світової організації торгівлі 1994 р. – далі Маракеська угода).

Серед основних органів СОТ діє Рада по торговим аспектам прав інтелектуальної власності, яка обслуговує Угоду ТРІПС (Додаток 1 до Маракеської угоди).

Особливості Угоди ТРІПС:

• ТРІПС не дублює вже існуючі міжнародні норми в сфері інтелектуальної власності, а посилається на них (ст. 2 ). Це зобов’язує держави-учасниці Угоди ТРІПС виконувати положення зазначених міжнародних договорів, незалежно від того, чи є держава учасницею цих Союзів чи ні;

• регулювання відносин в рамках ТРІПС поширюється на:

• авторські та суміжні права

• товарні знаки

• географічні зазначення

• промислові зразки, винаходи

• топології інтегральних мікросхем

• охорону закритої інформації

• контроль за конкурентною практикою через договірні ліцензії.

Основні питання, які регулює Угода ТРІПС:

• порядок застосування основних принципів міжнародних відносин з питань торгівлі та дотримання прав інтелектуальної власності. Ці принципи походять з принципів діяльності СОТ, до них відносять: принцип національного режиму та принцип найбільшого сприяння;

• сфери та порядок забезпечення заходів по охороні прав інтелектуальної власності;

• порядок вирішення спорів з питань інтелектуальної власності між учасниками СОТ;

• охорона прав інтелектуальної власності на територіях інших держав;

• контроль за дотримання положень ТРІПС;

• спеціальні заходи охорони прав інтелектуальної власності.

Регіональні угоди по охороні промислової власності.

• Європейська патентна організація

• Товариство по товарним знакам (СТМ)

• Міждержавної ради з охорони промислової власності

• Євразійська патентна організація

Нормовстановлюючі міжнародні угоди про охорону об’єктів інтелектуальної власності

Загальні положення

Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1980 року (далі – Віденська конвенція), Стокгольмська конвенція про створення ВОІВ 1967 року, Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 року, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року.

Важливо знати: Міжнародний договір є чинним на території України за умови, що Верховна Рада України надала згоду на його обов’язковість, при цьому нормам договору надається пріоритет, якщо у ньому містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом національного законодавства України (ст. 10 ЦК України).

Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р. (Україна підписала 25.12.1991 року).

Основні положення:

• здійснюються найбільш значущі проекти ВОІВ по наданню допомоги у становленні патентної системи, включаючи підготовку кадрів, обмін патентною інформацією, міжнародну гармонізацію національного законодавства в галузі промислової власності.

• членство в Паризькій конвенції є необхідною умовою в ряді інших угод в галузі промислової власності. Участь в Конвенції залежить від волі держави прийняти на себе зобов’язання.

• в основі лежить принцип національного режиму. При цьому Конвенція не передбачає дії єдиного міжнародного патенту або єдиного міжнародного товарного знаку.

• головним засобом правового впливу є правило про конвенційний пріоритет

• правило про виставковий пріоритет та положення про охорону винаходів на міжнародних офіційних або офіційно визнаних виставках.

• положення, що патент не діє проти попередньо користувача, тобто особи, яка почала використовувати свій схожий винахід без патентування до моменту подання заявки на реєстрацію. Це положення відсутнє в США, але дії в країнах, що розвиваються.

Корисно знати: Конвенційний пріоритет – це визнання переважного права на реєстрацію патенту за особою, яка перша подала заявку на реєстрацію в будь-якій державі-учасниці. Конвенційний пріоритет діє протягом року – для патентів, і протягом 6 місяців - для промислових зразків і товарних знаків. Це дозволяє заявникові протягом конвенційного періоду визначитись із доцільністю отримання правової охорони в інших країнах-учасницях і належним чином підготувати документи для заявки. Виставковий пріоритет полягає в тому, що особа, яка експонувала об’єкт на офіційних чи офіційно визнаних виставках, має пріоритет за датою подання заявки при реєстрації. Строки подання заявки встановлюються національним законодавством.

Загальні правила Паризької конвенції:

• закріплення принципу незалежності патентів, що отримані на один і той самий винахід в різних країнах – визнання патенту недійсним в одній країні є підставою для автоматичного визнання його недійсним в інших країнах;

• встановлення строк дії патенту, який починається з дати подання заявки (ст. 4);

• закріплення за винахідником права бути визнаним як такий в патенті;

• заборона обґрунтовувати відмову у видачі патенту на заборонені або обмежені національним законодавством для продажу чи використання винаходи;

• умови видання примусових ліцензій у випадку невикористання винаходу патентовласником, в тому числі максимально допустимі строки невикористання патенту.

Бернська конвенція 1886 р. (Україна приєдналась 31.05.1995 року у редакції Бернської конвенції 1971 року).

Основні положення і правила:

• є правовою основою створення і функціонування Бернського союзу, створеного для охорони прав авторів (ст. 1).

• застосовує принцип територіальності в поєднанні з принципами національного режиму та автоматичної охорони (ст. ст. 3-6). Останній означає, що національне законодавство надає правову охорону творам без будь-яких формальностей.

• містить невичерпний пояснений перелік об’єктів, що підлягають охороні (ст. 2), встановлює строк охорони – протягом життя автора та 50 років після смерті автора.

• визнає поділ прав у сфері авторського права на особисті немайнові та виключні (майнові) та дає чіткий перелік цих прав.

• передбачає охорону прав автора. Ст. 16 Конвенції передбачає накладання арешту на контрафактні примірники, що випущені в світ з порушенням авторського права.

Корисно знати: Надання міжнародної охорони на твори не залежить від існування відповідної охорони або строку її дії в країні походження твору.

Інші міжнародні договори в сфері авторських та суміжних прав є:

• Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р.;

• Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення 1961 року (Україна бере участь з 2001 року);

• Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення фонограм 1971 року (Україна є учасницею з 2000 року);

• Договір ВОІВ про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20.12.1996 року (Договір ВОІВ в сфері INTERNET) (Україна бере участь з 2001 року);

• Договір ВОІВ по виконанню і фонограмам, прийнятий Дипломатичною конференцією 20.12.1996 року (Україна бере участь з 2001 року)

Міжнародні договори в сфері промислової власності:

Міжнародні угоди, що укладені в рамках Паризької конвенції можна поділити на три групи:

• угоди, спрямовані на сприяння правовій охороні окремих типів об’єктів промислової власності :

• угоди, спрямовані на забезпечення класифікації та пошуку інформації для окремих типів об’єктів промислової власності та засобів індивідуалізації:

• угоди, спрямовані на встановлення охорони засобів індивідуалізації фірм – виробників та їх товарів, робіт, послуг: