Суб’єкти права інтелектуальної власності. Суб’єктивні права і обов’язки.

Суб'єкти права інтелектуальної власності – це фізичні, юридичні особи та держава, які є носіями прав на результати творчої інтелектуальної діяльності

Загальні положення

Перелік суб’єктів права інтелектуальної власності закріплені у ст. 421 ЦК України, а також ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 1 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товару».

Суб’єктами права інтелектуальної власності є:

• творці (автори, виконавці, винахідники);

• інші особи, яким належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності відповідно до законодавства України.

Творцями можуть бути:

• тільки фізичні особи;

• з будь-яким рівнем дієздатності;

• в результаті їх творчої, інтелектуальної діяльності створений об’єкт правової охорони інтелектуальної власності;

• їх діяльність має суто індивідуальний характер, оскільки в результатах їх творчої діяльності втілюються їх індивідуальні особливості творця.

До інших осіб, які є суб’єктами правової охорони інтелектуальної власності, відносять:

• роботодавців;

• спадкоємців;

• правонаступників (на підставі передаточного акту);

• інвесторів;

• державу (в особі державних органів, наприклад, Фонду державного майна);

• осіб, які набувають права на підставі цивільно-правових договорів.

Роботодавці та інвестори – це особи, які займаються комерційним використанням майнових прав інтелектуальної власності. В основному це підприємці або юридичні особи – науково-дослідні, дослідно-конструкторські або технологічні організації.

Юридичні факти виникнення у них прав інтелектуальної власності є:

• наявність трудового договору (контракту) з автором, який створив інтелектуальний продукт в результаті виконання службового завдання, або

• наявність цивільно-правового договору, за яким здійснюється фінансування діяльності авторів по створенню інтелектуального продукту.

Спадкоємцями є фізичні та юридичні особи, які на підставі заповіту або закону успадкували від автора його права на інтелектуальний продукт. У спадщину переходять не всі права, якими володів автор, а тільки право на захист репутації автора та майнові права.

Держава як суб’єкт прав інтелектуальної власності :

• особливий режим виникнення цих прав (наприклад, виділення коштів з державного бюджету)

• особливості змісту прав, які переходять до держави та особливості їх реалізації;

• реалізація прав інтелектуальної власності здійснюється через спеціально уповноважені органи;

• всі інші органи і організації отримують право користування інтелектуальними правами на підставі договорів (ліцензій) з уповноваженими органами або на підставі закону (відкриті ліцензії) чи адміністративного акту.

За порядком виникнення прав на об’єкти права інтелектуальної власності суб’єкти поділяються на:

• первинних суб’єктів - це особи, за якими вперше закріплено право на результат творчої інтелектуальної діяльності:

  • творці (автори, винахідники);

  • роботодавці, в результаті виконання працівником службового обов’язку (ст. 429 ЦК України);

  • фізичні та юридичні особи - власники прав на засоби індивідуалізації

• похідних суб’єктів - це особи, у яких право на об’єкти інтелектуальної власності виникають на підставі закону, договору чи адміністративних актів.

Суб’єктивні права та обов’язки (ст. 418 ЦК України):

• особисті (немайнові) права

• майнові права.

Загальні положення

Переліки особистих немайнових та майнових прав закріплені ст. 14,15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 8,9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст. 7,9 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 17 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товару».

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є (ст. 423 ЦК України):

• право на визнання людини творцем об’єкта права інтелектуальної власності;

• право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

• інші особисті немайнові права.

Особливості особистих немайнових прав:

• належать творцеві;

• можуть належати іншим суб’єктам тільки у випадках, передбачених законом;

• є невідчужуваними, крім випадків, встановлених у законі (наприклад, ст. 429 ЦК України);

• не залежать від майнових прав.

Особисте немайнове право на визнання людини творцем:

• має індивідуальний характер

• може належати тільки фізичним особам - авторам, виконавцям, винахідникам.

• закріплення цього права на законодавчому рівні, перш за все, переслідує економічні цілі ¹;

• визнання права авторства є підставою для виникнення всіх інших особистих немайнових та майнових прав.

З правом на визнання людини творцем тісно пов’язане право на ім’я, яке може належати як фізичним, так і юридичним особам.

Право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності:

• має індивідуальний характер

• може належати як фізичним, так і юридичним особам;

• може переходити до спадкоємців чи до правонаступників;

• є моральною шкодою, яка завдається власникові прав (ст.ст. 23, 1167 ЦК України)

Інші особисті немайнові права виникають в залежності від особливостей об’єктів права інтелектуальної власності (наприклад, право автора забороняти перекручування, спотворення чи інша зміна та посягання на твір – ст. 439 ЦК України, ст. 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» )

Майнові права інтелектуальної власності (ст. ст. 424, 425, 427 ЦК України):

• право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

• виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

• виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

• інші майнові права інтелектуальної власності.

Право користування правами інтелектуальної власністю- юридично забезпечена можливість суб’єкта здобувати із свого результату його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб. Тобто практичне застосування інтелектуального продукту, інформації, а також операцій з цим продуктом.

Вибір способу використання залежить від особливостей об’єкту інтелектуальної власності (ст.426 ЦК України).

Право розпорядження - юридично забезпечена можливість визначати долю об’єкта права інтелектуальної власності.

Особливості права розпорядження правами інтелектуальної власності (ст. 427 ЦК України):

• власник інтелектуальних прав має право розпоряджатися своїми правами на результати інтелектуальної творчої діяльності або на засоби індивідуалізації на власний розсуд в будь-який спосіб, який не протирічить закону. Наприклад, він може укласти договір відчуження виключних чи невиключних прав іншим особам, передати в порядку оплати за зобов’язаннями, внести як долю в статутний фонд товариства.

• власник може повністю передати свої права (похідні права) іншим особам, або надати право розпоряджатися іншій особі, зберігаючи при цьому за собою обмежений обсяг прав (видача ліцензії). В першому випадку виникають відносини правонаступництва, повне відчуження всіх майнових, а іноді і особистих немайнових, прав іншим особам; змінюється володілець прав, може змінитися зміст прав. В другому – не передбачається повний перехід прав від власника до інших осіб.

• правомочність розпорядження по-різному реалізується в авторських і суміжних права та патентних правах. Відносини правонаступництва з переходом всіх прав мають місце у патентних правовідносинах (наприклад, ст. 30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), в той час як в авторському праві за автором можуть залишатися певні права розпорядження, навіть при оформленні відносин по передачі прав на службовий твір або на твір, виконаний за договором замовлення.

• встановленню заборон на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншими особами кореспондує дозвіл, який називається надання права використання, який надається у формі ліцензійних договорів. Умови даних договорів можуть встановлювати умови використання, порядок і способи використання, межі використання правами, а також встановлювати заборони на використання предмета договору в певний спосіб або певними особами (гл.гл. 75,76 ЦК України). Встановлення заборони носить імперативний характер, тобто використання і розпорядження інтелектуальним продуктом можливо в межах, прямо вказаних в договорі.