Теоретичний матеріал до Теми 1 Право інтелектуальної власності в об’єктивному розумінні

• Інтелектуальна власність включає права, які відносяться до літературних, художніх та наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо-та телевізійним передачам; винаходам у всіх сферах людської діяльності, - науковим відкриттям; промисловим зразкам; товарним знакам, знакам обслуговування, фірмовим найменуванням і комерційним позначення; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також  всі інші права , які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах ( п. viii ст. 2 Стокгольмської конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності)

• Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, що визначений в чинному законодавстві України (ст. 418 Цивільного кодексу України).

Пропрієтарна теорія

Теорія виключних прав

Виникла у Франції (1791 р. – закони про авторське право і про право на винахід). Суть підходу зводиться до того, що твори літератури, науки, мистецтва, винаходи, тощо розглядаються як майно особливого роду, різновиди приватної власності. Майнова група прав відповідає тріаді права власності: володіння, користування, розпорядження майном. Особисті немайнові права належать виключно авторові. Дана теорія відображена в міжнародно-правових актах.

Отримала основний розвиток у Німеччині. Суть підходу полягає в тому, що виключне право – є правом на нематеріальні блага, які виконують роль товару в цивільному обороті. Передбачає закріплення монопольного права особи на результат творчої інтелектуальної діяльності, в той же час інші особи не мають право здійснювати таке ж використання, не дивлячись на їх можливості. Зміст виключних прав складають особисті немайнові та майнові відносини. Основні принципи теорії відображені в законодавстві Німеччини, Росії. Закріплені в міжнародних конвенціях

• Абсолютний характер відносин інтелектуальної власності

автор є первинним власником всіх прав (особистих і майнових) на об’єкт інтелектуальної власності, при цьому всі інші особи повинні додержуватися прав автора і не порушувати їх

• Незалежність права інтелектуальної власності від права власності на річ

особисті немайнові права, які виникають у автора ( або власника прав на об’єкт інтелектуальної власності), залишаються у нього незалежно від факту передачі продукту іншим особам (ст. 419 ЦК України)

• Обмеженість права на відтворення і права на розповсюдження об’єктів інтелектуальної власності

законодавець визначає перелік дій, які дозволяється вчиняти іншим особам без згоди власника прав, або перелік дій, які не можна вчиняти без згоди власника прав (наприклад, ст. ст. 17, 23-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права»)

• Закріплення меж правової охорони інтелектуальної власності

строк, територія, примусові ліцензії. Норми міжнародних актів та національного законодавства встановлюють строки правової охорони для кожного виду об’єкта інтелектуальної власності, а також закріплюють пріоритет національного принципу для встановлення правової охорони на певний об’єкт інтелектуальної власності

Об’єкти інтелектуальної власності – це результати творчої та інтелектуальної діяльності, яким надана правова охорона

Важливо знати:

Міжнародні акти та чинне законодавство України не містить однозначного вичерпного переліку об’єктів правової охорони інтелектуальної власності. Такий стан є виправданим, оскільки практично не можливо перерахувати всі види об’єктів інтелектуальної власності, які підлягають правовій охороні, через їх тенденцію до зміни та розширення. Число та види об’єктів правової охорони інтелектуальної власності постійно розширюються.

Важливо знати:

Наукове відкриття умовно відносять до самостійного об’єкта права інтелектуальної власності, оскільки на нього не виникає виключних прав.

Наукове відкриття –це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання (ст. 457 ЦК України).

Авторське право – це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на твори літератури, науки, мистецтва.

Суміжні права – це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на виконання, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення

Патентне право – це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

Права на нетрадиційні об’єкти – сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові і майнові права на компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторську пропозицію, сорти рослин, селекційні досягнення у тваринництві, секрети виробництва («ноу-хау»).

Права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу – це сукупність правових норм, які регулюють підстави виникнення, зміни і припинення правовідносин, що реалізуються в сфері виробництва, торговельного обігу, виконання робіт, надання послуг тощо (права на комерційне найменування, торговельні марки, географічне зазначення походженя товару, комерційну таємницю).