Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕТИ (без 1 вопроса).doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
317.44 Кб
Скачать

3. Психологічне консультування з проблем сім’ї та шлюбу.

Сім'я — це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім'ї об'єднані емоційними зв'язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю, взаємодопомогою. Сімейні взаємини є офіційними за формою та неофіційними за змістом. Психологічному аналізові підлягають різні аспекти сімейного життя: витоки утворення сім'ї; формування готовності до шлюбу й подружніх стосунків; загальні тенденції розвитку сім'ї, особливості шлюб¬но-сімейних міжособистісних взаємин та інші соціально-психологічні проблеми. Досліджується вплив сім'ї на формування особистості дітей. Цільне місце відводиться дослідженню соціально-психологічних процесів, що відбуваються в сім'ї: сімейна комунікація, міжособистісна перцепція, рольова диференціація у взаєминах подружжя. Кожна сім'я створює власну мікрокультуру на основі загальносімейних цінностей, традицій, звичаїв, норм і правил поведінки. Шлюбна пара, розбудовуючи власний стиль життя, спирається при цьому на усталені в конкретному суспільстві норми, а також ті, що запозичені з батьківських сімей і збагачені досвідом свого самостійного життя. Мета психологічного консультування сім’ї – це допомога їй пережити більш успішні зустрічі у міжособистісному та особистісному аспектах.

До сімей, які включені в “групу ризику” можна віднести: 1. По стажу шлюбу - молоду, літню сім’ю. 2. По віку подружжя - 17-20-річні, 38-42-річні, 50-64-річні. 3. Різниця в віці подружжя - 1-3 роки, 10-20 років. 4. Шлюби заключені по “вагітності нареченої”. 5. Сім’ї військовослужбовців, бізнесменів, безробітних.

Соціально-психологічні проблеми сім'ї можна звести до трьох основних груп: дошлюбні (часто є основними детермінантами подружніх проблем), подружні, проблеми взаємин дітей і батьків.

4. Складіть алгоритм проведення психологічної корекції з гіперактивною дитиною молодшого шкільного віку.

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей: неспокійні рухи в кистях і стопах; сидячи на стільці, корчиться, схиляється; не може спокійно всидіти на місці, коли цього від нього вимагають; з легкістю відволікається на сторонні стимули; не може дочекатися своєї черги під час ігор, свят, занять та в різних інших аналогічних ситуаціях в колективі; на запитання зазвичай відповідає, не замислюючись, не дослухавши до кінця; під час виконання запропонованих завдань має ускладнення (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння); докладає великих зусиль, щоб зберегти увагу під час виконання завдань або ігор; часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої; не може гратися тихо, спокійно; балакучий; часто заважає іншим, чіпляється до оточуючих, наприклад, втручається в ігри інших дітей. Всі ці ознаки можна згрупувати за такими напрямками: надмірна рухлива активність; імпульсивність; відволікання; неуважність.

Алгоритм:

1. Ігри на розвиток уваги («Лови - не лови», «Графічний диктант»);

2. Ігри та вправи для зняття м'язового та емоційного напруження (релаксації) («Шалтай-Балтай», «Подорож на хмарі»);

3. Ігри, що розвивають навички вольової регуляції (управління) («Говори по сигналу», «Замри», );

4. Ігри, які сприяють закріпленню уміння спілкуватися («Ожилі іграшки», «Чужими очима»).

БІЛЕТ № 4