Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БІЛЕТИ (без 1 вопроса).doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
12.09.2019
Размер:
317.44 Кб
Скачать

4. Розробіть форми і методи надання психологічної допомоги учням з труднощами в адаптації до навчання в середній школі.

Діти переходять від однієї вчительки до багатьох викладачів, та до кабінетної системи. У програму уводяться нові предмети, змінюється режим дня – все це може викликати труднощі у адаптації. Мета психолога сприяти формуванню в дітей самосвідомості, емпатії, вміння працювати в колективі, та допомогти адаптуватися в умовах шкільного закладу. Задачі: підвищувати рівень адаптації до навчання у п’ятому класі, розвивати комунікативні навички (емоційно – комунікативну сферу) через залучення дітей до спільної діяльності, формувати адекватну самооцінку та позитивну «Я - концепцію», створювати атмосферу довіри і підтримки у класі. Все це психолог може зробити за допомогою бесід, індивідуальних та групових консультацій з батьками, за допомогою взаємодії першого вчителя і класного керівника, та за допомогою тренінгових і корекційних занять. Можливі теми: «Ми слали п’ятикласниками», «Я, ти, він, вона – разом дружний клас».

БІЛЕТ № 13

1. Методи виховного впливу і взаємодії.

Методи виховання – сукупність найбільш загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери й потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення.

Існує три групи методів: 1. методи формування свідомості особистості. (Бесіда, лекція, дискусійні методи: диспут – вільний жвавий обмін думками, дискусія, переконання, навіювання, метод прикладу).

2. методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки. (Педагогічна вимога, громадська думка, методи вправляння, привчання, метод прогнозування, виховуючи ситуації).

3. методи стимулювання діяльності й поведінки. (Ігри дозвілля, педагогічні ігри, творчі ігри: сюжетно – рольові, змагання, заохочення, покарання.)

2. Психолого-педагогічний консиліум як форма профілактичної діяльності: місце психолога в консиліумі.

Психолого-педагогічний консиліум – це планові або позапланові збори педагогічного колективу та різних спеціалістів (дефектолог, психолог, медсестра тощо) для вирішення поточних або нагальних питань із приводу особливостей розвитку учнів, причин відхилень у поведінці та навчанні , вироблення рекомендацій для педагогів, батьків та учнів, а також при переході учнів на новий ступінь навчання. Психолого-педагогічний консиліум – достатньо розповсюджена й ефективна форма співробітництва психолога і педагогів. Завдання психолога в педагогічному консиліумі – допомогти вчителям з різних боків підійти до оцінки інтелектуального розвитку дитини, основних якостей її особистості, показати складність і неоднозначність проявів її поведінки, відносин, розкрити проблеми самооцінки, мотивації, особливостей пізнавальних і інших інтересів, емоційного стану, а головне – забезпечити підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою щодо перспектив її подальшого розвитку і намітити реальну програму роботи з нею (навіть якщо ця робота буде зв'язана зі значними труднощами, з необхідністю спеціальних зусиль вихователів і викладачів). Психолого-педагогічний консиліум допомагає уникнути суб'єктивізму в оцінці можливостей дітей, дозволяє більш об'єктивно їх сприйняти і зрозуміти, побудувати спільну програму дій, спрямовану на розвиток визначених якостей чи на усунення виявлених проблем і недоліків. Підготовка і проведення консиліуму. Психолого-педагогічний консиліум, будучи кваліфіковано підготовленим, допомагає розвитку не тільки дітей, але і самих вчителів і всього педагогічного колективу. У ході підготовки до консиліуму психолог проводить певне вивчення (діагностику) учнів у залежності від того, які навчально-виховні задачі стоять у даний час перед педагогами, які працюють у класах і від самої психологічної ситуації в класі. Класний керівник готує свої матеріали про учнів, що представляє до обговорення на самому консиліумі. Під час самого консиліуму класний керівник дає педагогічну характеристику класу в цілому, а психолог – психологічну характеристику класу як колективу. Після цього учасники консиліуму обговорюють ситуацію навчання, виховання і розвитку кожного учня. Зокрема, звертається увага на: навчальні досягнення і труднощі; здатності і можливості дитини; особистісні, індивідуальні особливості; педагогічні підходи в роботі з учнем. У результаті обговорення спільно виробляються висновки і рекомендації зі спілкування з кожним учнем і класом у цілому – за результатами консиліуму. Наприклад, для деяких учнів рекомендується індивідуальна консультаційна, діагностична чи корекційно-розвиваюча робота психолога.