2. Сім’я як соціальна система: її закони, типи сімейних стосунків.

Сім'я — соціальна група, яка складається з чоловіка та дружини, які перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Типи сімейних взаємовідносин: диктат, опіка, невтручання (найчастіше в основі цього типу взаємовідносин лежить пасивність батьків як вихователів, а іноді і їх емоційна холодність, байдужість, невміння і небажання вчитися бути батьками.), співпраця. Типи сімейних відносин в залежності від кількості членів: 1. нуклеарна - це сімейна група, що характеризується незалежністю (відокремлена від близьких та сусідів), нечисельністю (батьки та 1 чи 2 дітей) та динамічністю (може швидко змінювати місце проживання, професію, соціальний статус); 2. розширена (або складна) сім'я — сімейна група, що складається більше як з двох поколінь родичів, які проживають в одному будинку (квартирі) або дуже близько один від одного; 3. повна сім'я, в якій є обидва члени подружжя; 4. неповна сім'я, в якій тільки один із батьків (чоловік або жінка) виховує дітей; 5. реконструйована сім'я, де один з батьків помер, другий взяв новий шлюб або вони розлучилися; 6. патріархальна сім'я (керівна роль чоловіка, діти і дружина носять прізвище батька); 7. матріархальна сім'я.

3. Гельштат-терапія в психологічній корекції: теоретичні засади підходу, мета, техніки, позиція психолога.

Ф. Перлз розглядав особове зростання як процес розширення зон самоусвідомлення, що сприяє саморегуляції і координує рівновагу між внутрішнім світом і середовищем. Він виділяв три зони свідомості: 1 Внутрішню - явища і процеси, що відбуваються в нашому тілі. 2. Зовнішню - зовнішні події, які відбиваються свідомістю. 3. Середню - фантазії, вірування, стосунки. При неврозі переважає тенденція до зосередження на середній зоні за рахунок виключення зі свідомості двох перших. Гештальттерапия прагне спонукати людину переживати власні фантазії, усвідомлювати власні емоції, контролювати інтонації голосу, руху рук і очей, і зрозуміти раніше игноріруюмі їм фізичні відчуття з тим, щоб він знову зміг відновити зв'язок між усіма своїми аспектами особистості і в результаті досягти повного усвідомлення власного "Я". У основі усіх порушень лежать обмеження здатності індивіда до підтримки оптимальної рівноваги з середовищем, порушення процесу саморегуляції. Цілі корекції. Метою гештальткоррекции є зняття блокувань, пробудження потенційно існуючих в людині природних ресурсів, сприяючих його особовому зростанню, досягненню цінності і зрілості, повної інтеграції особистості клієнта. Основна мета - допомога людині в повній реалізації його потенціалу. Ця мета розбивається на допоміжні: забезпечення повноцінної роботи актуального самоусвідомлення, заохочення незалежності і самодостатності; виявлення психологічних блоків, що перешкоджають зростанню. Позиція психолога розглядається як каталізатор, помічник, співтворець, інтегрований в єдине ціле гештальтличности клієнта. Психолог намагається уникати безпосереднього втручання в особисті почуття клієнта і намагається полегшити вираження цих почуттів. Техніки: 1. Экспериментальный (диссоциированный) диалог. 2. "Большой пес" и "Щенок". 3. Совершение кругов, или идти по кругу. 4. Техника "наоборот" (перевертыш). 5. Экспериментальное преувеличение. 6. У меня есть тайна. 7. Незаконченное дело.