1.Внутрішні заборонені зони - розташовані в межах земельної ділянки закріпленої за військовими частинами

2.Зовнішні заборонені зони – розташовані на суміжних земельних ділянках.

Відмінність між цими зонами обмеження на зовнюзонах визнач.законод., а на внутр.- командуванням відп.військ.частини.

Різновидом зазначених зон є прикордонна смуга, у межах якої здійснюється діяльність з охорони державного кордону. Згідно з Законом України «Про державний кордон України» вона встановлюється Кабінетом Міністрів і має на меті забезпечувати на державному кордоні належний порядок. Ця смуга формується безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок та інших водойм з урахуванням місцевих особливостей та умов. До складу прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У її межах діє особливий режим використання земель.

106.Поняття, юридичні ознаки, та функціональне використання земель лісогосподарського призначення.

Лісовий кодекс України, ЗУ“Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону”, « про ох.нвкол.прир.середовища», ПКМ“Про затвердження Санітарних правил в лісах України”, “Про затвердження Правил рубок головного користування в лісах України”“Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню”, “Про затвердження Правил відтворення лісів”, “Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок”, Наказ ДКЛГ “Про затвердження Правил пожежної безпеки в лісах України”

Землі лісогосподарського призначення є одним з елементів екологічних систем лісів, що беруть участь в природному функціонуванні всієї екосистеми. Земля виступає тут в двоякому значенні: як просторовий базис, на якому росте лісова рослинність, і як засіб виробництва, що живить кореневу систему лісів ґрунтовими компонентами (вологою, корисними речовинами та ін.).

Важливе теоретичне та практичне значення має питання про структуру земель лісогосподарського призначення. Як вбачається із норм ЗК України та ЛК України, визначення поняття цієї категорії земель в чинному законодавстві України розкривається лише через вказівку на її склад.

У спец зем.літ-рі землі лісогосподарського призначення – це зем.діл.прир.комплексів у яких поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, травяною рослинністю, твар.світом, мікроорганізмами, та ін.прир.компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, вплив.один на одного і на навкол.прир.середовище. Так До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. При цьому До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:

а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;

б) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.5 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Таким чином, законодавець виділяє два види земель лісогосподарського призначення: лісові землі та нелісові землі.

У ЛК України під лісовими землями розуміються землі, на яких розташовані лісові ділянки, а Земельним кодексом України вони визначаються як землі, вкриті лісовою рослинністю.

Поняття лісової ділянки визначено ч.4 ст.1 ЛК України, яка є ділянкою лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Крім того, лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо).

Нелісові землі - це землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Законодавство передбачає можливість перебування земель лісогосподарського призначення у власності будь-якої форми, про що наголошено у ч. 1 ст. 56 ЗКУ .

Так землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Причому:

• право державної власності набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону;

• право комунальної власності на землі лісогосподарського призначення реалізується територіальними громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування;

• суб'єктами права приватної власності на землі лісогосподарського призначення є громадяни та юридичні особи України.

Варто додати, що законодавець встановлює обмеження на передачу земельних ділянок лісогосподарського призначення із комунальної та державної власності у приватну: така передача заборонена (п. "г" ч. З ст. 83 щодо комунальної власності, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗКУ щодо державної), крім "замкнених" земельних ділянок лісогосподарського призначення "загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств" (ч. 2 ст. 56 ЗКУ).

Можливість передачі "до 5 гектарів ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства" у приватну власність передбачена також ч. 8 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство"

У ч. З ст. 56 ЗКУ наголошено, що "[г]ромадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення".

На сьогодні можливість використання земельних ділянок лісогосподарського призначення на праві приватної власності залишається здебільшого теоретичною, практично всі землі лісогосподарського призначення в Україні перебувають у власності держави

Правовий режим земель лісогосподарського призначення обумовлюється основним та допоміжним цільовим використанням земельних ділянок для:

1. ведення лісового господарства;

2. використання лісових ресурсів;

3. здійснення інших видів лісокористування:

• мисливського господарства;

• оздоровчих (культурно-оздоровчих);

• рекреаційних;

• спортивних;

• туристських;

• науково-дослідницьких потреб.

Використання земель лісогосподарського призначення здійснюється переважно на праві землекористування (постійного або тимчасового (орендного).

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності.

Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року.

Довгострокове тимчасове користування лісами - це засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Довгострокове тимчасове користування лісами приватної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок шляхом укладення між власником лісів та тимчасовим лісокористувачем договору, який підлягає реєстрації в органі виконавчої влади з питань лісового господарства АРК територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.