71.Вирішення земельних спорів як функція державного регулювання земельних правовідносин

Земельні спори – це особливий вид правовідноcин, щодо розв'язання розбіжностей, пов'язаних з порушенням права власності та права користування, тобто права володіння, користування та/або розпорядження наданою земельною ділянкою, а також відводом або вилученням землі, що виникають між власниками землі та землекористувачами, іншими особами, органами місцевого самоврядування та державними органами, що здійснюють управління земельними ресурсами.

До земельних за Земельним кодексом України також віднесені територіальні спори щодо встановлення меж населених пунктів та адміністративно-територіальних одиниць. При територіальних спорах мова йде не про право власності або користування певною земельною ділянкою, а про поширення юрисдикції відповідної територіальної громади, органу виконавчої влади на ту або іншу територію, хоча б вона мала статус певної земельної ділянки. При цьому зміна адміністративних меж не передбачає зміну права власності (користування) на земельну ділянку на даній території.

Вирішенням земельних спорів у широкому сенсі – діяльність усіх уповноважених, відповідно до п. 1 ст. 158 ЗКУ, органів по їх розв'язанню, так само, як і діяльність осіб по вирішенню та подоланню суперечностей, що виникають між власниками землі (землекористувачами), органами місцевого самоврядування та виконавчими органами з приводу реалізації положень ЗКУ. Але, враховуючи той факт, що положеннями ЗКУ не може бути визначена процесуальна діяльність суду щодо вирішення суперечностей, пов'язаних, наприклад, з порушенням права власності на земельну ділянку (права користування), тощо, то під категорією вирішення земельного спору у вузькому сенсі слід розуміти лише ту позасудову процедуру вирішення (подолання) суперечностей, що визначається положеннями ЗКУ.

Земельні спори, можуть бути об'єднані за своєю підвідомчістю у такі групи:

• підвідомчі виключно судам - з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб; щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей (п. 2 ст. 158 ЗКУ);

• підвідомчі органам місцевого самоврядування — щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян; щодо додержання громадянами правил добросусідства; щодо розмежування меж районів у містах;

• підвідомчі органам виконавчої влади з питань земельних ресурсів - щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів; щодо розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Цей перелік земельних спорів не є вичерпним. Згідно з положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян; суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Прикладом такого досудового (тут - позасудового) порядку вирішення спорів є вирішення спорів, що розглядаються органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. За ст. 55 Конституції України кожній людині також гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи без діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Перелік органів, які уповноважені розглядати ти вирішувати земельні спори, є вичерпним. Поряд з тим, що судам підвідомчі всі земельні спори, органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів уповноважені розглядати та вирішувати лише окремі види земельних спорів.

Але у чинному законодавстві немає переліку органів земельних ресурсів, уповноважених вирішувати земельні спори. Є підстави вважати, що такими органами є відділи та управління земельних ресурсів на місцях.

Компетенція відповідного органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору. Питання про підвідомчість вирішується за критеріями територіальності та предмета спору.

Компетенція відповідного органу місцевого самоврядування поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на якій проживає певна територіальна громада. Тому земельні спори органи місцевого самоврядування можуть розглядати лише стосовно земельних ділянок у межах відповідних населених пунктів.

Відповідно до вимоги щодо предмета земельного спору виокремлюються три групи земельних спорів:

• спори між громадянами, яким на праві власності чи користування належать земельні ділянки щодо визначення меж між ними;

• спори про додержання громадянами правил добросусідства. Зміст додержання правил добросусідства полягає в обранні власником та землекористувачем таких способів використання своєї земельної ділянки, які дозволяють запобігти шкідливому впливу на сусідню земельну ділянку і, в цілому, використовувати свою земельну ділянку таким чином, щоб створювати власникам (користувачам) сусідніх земельних ділянок найменше незручностей. Правилами добросусідства згідно не охоплюється визначення меж земельних ділянок, а лише спільне використання та відновлення межових споруд.

• це територіальні земельні спори між публічно-правовими утвореннями. Є підстави вважати, що такі спори підвідомчі міським радам, оскільки до їх компетенції відносяться встановлення та зміна меж між районами у місті.

Рішення по земельному спору органу місцевого самоврядування та органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не є остаточним. Будь-яка із сторін, яка вважає, що її право порушено або незаконно відмовлено у його захисті, вправі в разі незгоди з таким рішенням звернутися до суду. До суду в такому разі подається не скарга, а позовна заява з вимогою про вирішення спору по суті. Тому суд має розглянути не порушення чи дотримання вимог закону під час розгляду спору в позасудовому порядку, а сам спір по суті.

Існують процедури розгляду земельних спорів у позасудовому порядку, порядку прийняття рішення та його виконання.

Порядок вирішення земельних спорів - це організація діяльності відповідних органів по розв'язанню конкретного земельного спору, тобто певна процедура, процес їх розгляду. Відповідно до системи чинного законодавства ЗКУ визначається лише позасудовий порядок вирішення земельних спорів.

Вирішення земельних спорів у судовому порядку відбувається відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства з урахуванням особливостей, що обумовлені предметом земельного спору.

Заява зацікавленої особи є підставою порушення провадження по вирішенню земельного спору

Строк, протягом якого «земельні спори розглядаються», охоплює проміжок часу, який починає спливати з моменту подання заяви зацікавленої особи (сторони спору) до уповноваженого органу, до дня першого розгляду спору.

Є традиційним виділяти п'ять основних стадій процесу вирішення земельних спорів:

• порушення земельного спору;

• підготовка до його розгляду;

• розгляд та розв'язання земельного спору;

• виконання рішення по суті спору;

• оскарження рішення по земельному спору.