7. Аналіз якості активів
Дослідники давно дійшли висновку про те, що неможливо виділити з числа результативних показників який-небудь один як загальний, придатний для комплексної оцінки. Це пов’язано зі значним і постійно зростаючим числом як об’єктів аналізу, так і індикаторів, критеріїв діяльності. Звідси виникає необхідність формування комплексної оцінки на базі системи показників, агрегування яких тим чи іншим способом дозволить рангувати результати. Основою узагальнюючої комплексної оцінки є методи середньої геометричної та коефіцієнтів.
Метод середньої геометричної базується на визначенні коефіцієнтів за окремими показниками, коли за одиницю береться найвище значення даного індикатора. Інтегральна оцінка розраховується за формулою середньої геометричної.
Метод коефіцієнтів базується на отриманні інтегрального показника через перемноження існуючих коефіцієнтів і по суті своїй аналогічний методу середньої геометричної.
Вищеназвані методи є основними при з’ясуванні якості активів банку. Метою аналізу якості активів є визнач. їх життєздатності і правильності відображення їх вартості у звітності банку.
Якісний склад активів характеризується співвідношенням продуктивних і непродуктивних активів і витрат на власні потреби. До продуктивних активів відносять усі операції з клієнтурою та контрагентами банку за кредитно-інвестиційною системою, до непродуктивних — капіталізовані активи, нематеріальні активи, дебіторську заборгованість та збитки. Це вказує на те, що основним видом діяльності комерційного банку є формування та розміщення кредитно-інвестиційних ресурсів, і показником активності банку слугує питома вага кредитно-інвестиційного портфеля у його активах.
Характер кредитно-інвестиційної політики впливає на прибутковість та ліквідність комерційного банку. Підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційних вкладень у загальних активах свідчить про те, що комерційний банк намагається підвищити прибутковість активів, нехтуючи їх ліквідністю. Оцінюючи якість активів банку, слід ураховувати їх ризикованість, яка залежить від обсягу розміщення коштів в активах. Іншими словами, величину активів банку обчислюють з урахуванням коефіцієнтів їх ризиків, тобто можливість втрати частини їх вартості внаслідок тієї чи іншої активної операції.
За ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини їх вартості активи комерційного банку поділяються на п’ять груп з коефіцієнтами ризику від нуля до одиниці.
Величина активів з урахуванням їх якості розраховується за формулою:
де
Ар
—
активи комерційного банку, зважені на
коефіцієнти ризику; Аі
— види активів і-го
ступеня ризику; Крі
— коефіцієнт ризику і-го
ступеня;
n
— кількість
видів активів, згрупованих за ступенями
ризику.
8. Аналіз рентабельності банку
Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності).
Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:
розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної та квартальної звітності;
порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки та квартали;
визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);
виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;
оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;
розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому.
Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників:
Двома найважливішими показниками аналізу прибутковості банку є показники:
прибутковість активів (ROA);
прибутковість капіталу (ROE).
Прибутковість активів розраховується за такою формулою:
.
Прибутковість капіталу розраховується за формулою:
.
Рентабельність окремих видів активів = фінансовий результат / видатки на даний вид операцій
Рівень прибутковості = Фінансовий результат / видатки