1.3. Особливості формування маркетингової програми підприємства і особливості її ефективного застосування на сучасних туристичних підприємствах.

Звертаючись до поняття ринку, можна виділити два основних підходи до його визначення.

Перший заснований на виділенні політико-ідеологічного і філософського змісту.

Строго говорячи, у практичному маркетингу абстрактне поняття ринку не застосовується. Ринок завжди конкретний. Тому перш ніж приступити до його дослідження, необхідно визначити, на якому ринку працює підприємство. Для цього необхідно виділити конкретні товарні ринки, до числа яких відноситься і ринок туризму.

Ринок туризму можна визначити як суспільно-економічне явище, що поєднує попит та пропозиція для забезпечення процесу купівлі-продажу туристичного продукту тепер і у визначеному місці.

Як і всякий інший товарний ринок, ринок туризму неоднорідний. У його структурі виділяються більш дрібні по своїх масштабах ринки. У зв'язку з цим існує досить багато ознак класифікації туристичного ринку. Відзначимо лише найбільш важливі, котрі мають першорядне значення для маркетингових досліджень.

З погляду просторових характеристик (територіального охоплення), виділяють ринки:

• приміського туризму (поїздки городян за місто в період відпусток або у вихідні дні);

• внутрішньо-регіонального туризму (подорожі в рамках якого-небудь регіону);

• внутрішньодержавного туризму (подорожі, обмежені рамками державних кордонів країни);

• міжнародного туризму (поїздки за межі країни).

З погляду особливостей і змісту маркетингової діяльності, виділяються наступні ринки:

• цільовий, тобто ринок, на якому фірма реалізує або збирається реалізовувати свої мети;

• марний, тобто ринок не має перспектив для реалізації визначених послуг;

• основний, тобто ринок, де реалізується основна частина послуг підприємства;

• додатковий, продаж деякого обсягу послуг;

• зростаючий, тобто ринок, що має реальні можливості для росту обсягу продажів;

• ринок, на якому комерційні операції нестабільні, але маються перспективи перетворення в активний ринок за певних умов. Однак може стать і марний ринок.

Для приклада потенційний ринок регіону складає 10 % жителів. У його склад входять клієнти, що виявляють цікавість до придбання туристичних послуг.

100%	Чисельність Потенційний населення ринок Дійсний ринок Кваліфікований ринок Потенційний Обслуговується ринок ринок Освоєний ринок	100%
		40%
		20%
10%		10%
		5%

Рисунок 1.2. Якісна структура туристичного ринку.

Його варто зменшити на кількість клієнтів, що по тим або інших причинах не реалізують свою зацікавленість у туристичних послугах некваліфікованому ринку. Останній у моєму прикладі (Рис.1.3.) складає 20 % потенційного ринку або 50 % дійсного.

Освоєний ринок утворять клієнти, що віддають перевагу послугам даного підприємства.

Загальна мета дослідження ринку складається у визначенні умов, при яких забезпечується найбільш повне задоволення попиту населення в туристичних послугах і створюються передумови для ефективного їхнього збуту.

Успіх комерційної діяльності на ринку туризму визначається, у першу чергу, привабливим туристським продуктом.

Як відомо туристичний продукт — це будь-яка послуга, що задовольняє потреби туристів під час подорожей і підлягаючій оплаті з їх боку. На практиці діє поняття основних і додаткових послуг. Однак з погляду споживчих властивостей, яких-небудь істотних розходжень між ними немає. Так, включені в комплексне обслуговування екскурсії вважаються основними послугами, але якщо їхній турист здобуває самостійно в місці перебування, то вони вже стають додатковими.

Таким чином, різниця між основними і додатковими послугами складається в їх відношенні до спочатку придбаного туристом пакетові або комплексові туристичних послуг.

Основним туристським продуктом у практичній діяльності є комплексне обслуговування — стандартний набір послуг, продаваний туристам в одному "пакеті".