30. Частка як службова частина мови,їх функції у реченні. Класифікація часток. Правопис часток.

Часткою називається службова частина мови, яка надає реченням чи окремим його членам відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. Частки не мають лексичного значення, не змінюються, не є членами речення.

Групи часток за значенням

Часток у мові досить багато, і виконувані ними функції дуже різноманітні. Це зумовлює труднощі класифікації, наслідком яких є те, що в різних наукових працях і в навчальних посібниках групи часток вказані не однаково.

Формотворчі частки хай, нехай, би (б) утворюють дієслівні форми наказового та умовного способів.: Хай зозулі віщують літа.

Словотворчі частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, -сь, аби-, де-, ні-, не- утворюють слова з новим значенням і виступають лише у складі слова: будь-який, хтось, абищо,де-небудь, хтозна-коли,ніяк.

Модальні вживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтінків окремим словом, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту. Серед них виділяють:

-питальні – чи, хіба, невже: Невже задарма стільки сердець горіло до тебе найсвятішою любовю?

-окличні – як, що за, що то за: Що то за сон був!

-вказівні – ось, от, он, ген, це, оце, то, ото.: Оце і вся моя кімната.

-стверджувальні – так, еге, авжеж, атож.: Так, я буду крізь сльози мовчати.

-підсилювальні – же(ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки.: Плаче так гірко, аж здригається вся.

-видільні – тільки, лише(лиш), хоча(хоч): Здобувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі.

-обмежувальні – майже, чи не, трохи не, мало не.: Густа трава була мені майже по коліна.

-заперечні частки – не, ні, ані.: Ні, я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя.

-спонукальні – годі, ну, нумо, бодай, бо, но.: Нумо до праці, брати!

-означальні – саме, якраз, точно, дійсно.: А дочка саме хліб з печі виймає.

-власне модальні, що виражають упевненість, сумнів, припущення – мабуть, навряд, нібито.: На щуку хтось бум агу в суд подав, що нібито вона такеє виробляла…

8. Поняття складу. Основні закономірності складоподілу в укр.Мові. Типи складів. Морфемне членування слова та складоподілу.

Склад – це частина слова, яка вимовляється одним поштовхом видихуваного повітря. Склад може утворювати один чи кілька звуків, але серед них обов’язково має бути голосний. Саме голосний звук виступає в ролі складотворного (складового) й становить вершину складу. Перед ним і після нього можуть стояти приголосні, які називають нескладотворчими.

Залежно від кількості складів слова поділяють на:

-односкладові: день, ніч.

-двоскладові: вес-на, лі-то.

-трискладові:сні-го-пад.

-багатоскладові:хлі-бо-роб-ство.

У слові визначають наголошений склад (на який падає словесний наголос) і ненаголошений склади.

Типи складів

Типи складів характеризують за кінцевим і початковим звуком складу.

Відкритий – склад, який закінчується на голосний: ті-ло,пле-че, го-ло-ва.

Закритий – склад, який закінчується на приголосний: щед-рість, фут-бол.

В українській мові переважають відкриті склади.

Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.

Прикритий – склад, який починається приголосним: ске-ля, гра-ніт, хлі-ба.

Неприкритий – склад, який починається голосним: а-ле-я, о-ко, і-ко-на, і-ній.

Складоподіл

Кожна людина досить легко поділяє слова на склади й установлює їх кількість. Проте труднощі при складоподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.

При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:

- для укр.мови, як і для інших словянських, характерне тяжіння до відкритих складів;

-діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попереднього складу має поступово спадати, а наступного – зростати;

-принцип милозвучності, що зумовлює усунення груп приголосних у межах одного складу.

Основні правила складоподілу

1) якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди належить до наступного складу: мо-ре, не-бо, ві-тер.

2) якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва належать до наступного складу: ща-стя, рі-чка, го-спо-дар.

3) якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: бе-різ-ка, буз-ко-вий, швид-ко.

4) якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу: ко-смос, ху-до-жник.

5) якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: зем-ляк, бар-ві-нок, чо-тир-ма.

6) якщо в слові є подовжені приголосні, то вони можуть належати до одного або різних складів: по-чу-ття і по-чут-тя.

7) якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них,- до наступного: май-стер, мор-квя-ний, ми-ло-сер-дний.