- •33.Додатоток як синтаксичне вираження цілого.Прямий і непрямий додаток,засоби його вираження.
- •32. Типи синтаксичного зв’язку та відношення у структурі простого речення.
- •28.Дієприслівник,його значення,морфологічні ознаки і синтаксичні сункції.
- •30. Частка як службова частина мови,їх функції у реченні. Класифікація часток. Правопис часток.
- •8. Поняття складу. Основні закономірності складоподілу в укр.Мові. Типи складів. Морфемне членування слова та складоподілу.
- •29. Сполучник як частина мови,загальнп характеристика. Групи сполучників за їх функціями та будовою. Розмежування сполучників і сполучних слів.
32. Типи синтаксичного зв’язку та відношення у структурі простого речення.
Типи синтаксичних зв’язків:
1.Предикативність( є тільки в реченні між підметом і присудком).
Вид зв’язку координація, якщо присудок простий дієслівний і складний.
Він прийшов.
Тяжіння,якщо присудок складенний іменний.
Він гарний педагог.
2.Сурядний він теж існує в реченні(між однорідними членами речення( Сидів і думав.) і між частинами складносурядного речення).
3.Підрядний, який існує і в словосполученні і реченні.
Залежно від того, яким членом речення виступає залежне слово в словосполученні виділяють з типи:
1) означальні(атрибутивні): здібний учень.
2) об’єктні( у реченні це додаток): принести води.
3) обставинні: зробив наперекір.
Синкретизм-це явище переходу однієї якості в іншу. Тому розрізняють такі смислові види:
1) атрибутивно-обєктні: пісня матері.
2) атрибутивно-обставинні: мандрівка в гори.
Написання часток
Більшість часток пишуться окремо від слів, до яких вони стосуються. Частки бо, но, то, от, таки пишуться через дефіз, якщо вони стоять безпосередньо після слова, до якого належать, в інших випадках вони пишуться окремо.
Не пишеть разом, якщо:
1) слово будь-якої частини мови без не не вживається.:немовля.
2) коли не надає слову протилежного значення, яке може бути виражане іншим словом без не:недруг(ворог).
У цих випадках не є префіксом або частиною корення.
Не пишеться окремо, якщо:
1)у реченні є протиставлення, заперечення: То не ясний сокіл квилить-проквиляє.
2)слово(іменн., прикмет., прислів.) виступає в реченні присудком і не стосується відсутнього дієслова-звязки:Він мені не (є) друг.
3)за наявності залежних (пояснювальних слів): не прочитаний мною роман.
Ні пишеться разом,якщо:
1)слово без ні не вживається.
2)входить до інших слів як словотвірний префікс:ніхто, ніякий, ніде.
28.Дієприслівник,його значення,морфологічні ознаки і синтаксичні сункції.
Дієприслівник – це особлива форма дієслова, яка означає додаткову дію, що супроводить головну, виражену дієсловом, і відповідає на питання що роблячи?що зробивши? Читаючи, співаючи, узявши, схопивши.
Дієприслівник поєднує в собі ознаки в собі ознаки дієслова і прислівника.
Ознаки дієслова:
1) має спільну з дієсловами основу й лексичне значення: співати-співаючи.
2) зберігає вид того дієслова, від якого утворений:
-доконаний (що зробивши?):
Зібравши, пожартувавши.
-недоконаний (що роблячи?): сидячи, несучи.
3) буває перехідним або неперехідним:зустрічаючи друга, сидівши.
4) може мати залежні слова:зібравши студентів.
Ознаки прислівника:
1) незмінна форма.
2) виконує найчастіше роль обставини: Не спитавши броду, не лізь у воду.
Дієприслівник разом із залежними від нього словами у реченні утворює дієприслівниковий зворот. Дієприслівниковий зворот у реченні виступає обставиною й узгоджується граматично та змістово з підметом.
Творення дієприслівників.
Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи дієслова теперішнього часу додаванням суфіксів –учи,-ючи, якщо дієслово належить до 1 дієвідміни, і –ачи,-ячи, якщо дієслово належить до 2 дієвідміни: пишуть-пишучи.
Дієприслівники доконаного виду творяться від основи інфінітива доконаного (рідше недоконаного) виду додаванням суфікса –ши,-вши: прийти-прийшовши.