10.Основні дидактичні концепції західної педагогіки.

Дидактична концепція – це система поглядів на процес навчання. Психолого-педагогічні концепції часто називають дидактичними системами. Дидактична система – це сукупність елементів, що утворюють єдину цілісну структуру, спрямовану на досягнення цілей навчання. До системи входять: цілі, зміст освіти, дид. процеси, форми, методи, засоби, принципи навчання. У педагогіці існувало чимало дид.концепцій. Кожна концепція складається з кількох напрямів, педагогічних теорій. Здійснено поділ концепцій на традиційну( стрижневу роль відіграє д-сть учителя), педоцентричну( д-сть дитини) і сучасну систему навчання(виходить з того, що обидві сторони складають д-сть навчання). У зарубіжній педагогіці, особливо в Західній Європі висунуто низку концепцій навчання, які суттєво відрізняються від вищенаведених. Їх можна розподілити на 2 великі групи. До першої відносять технократичні концепції, в основі яких лежить принцип модифікації поведінки людини в необхідному напрямі. Один із засновників цієї концепції Скіннер.Прихильники цієї концепції намагаються виховувати особистість на раціональній науковій основі. До другої групи належить гуманістична педагогіка, що має ліберально-гуманістичну спрямованість. Її обґрунтували Альбрахам Маслоу, а також Комбс, Коллі, Роджерс. Найважливішим є увага до особистості, організація учіння як зацікавленої самостійної д-сті учня. Одним із лідерів є Карл Роджерс, у своїй книзі «Свобода навчатися: чим може стати освіта» він виклав свої педагогічні погляди. Його ідеї нині мають багато прихильників серед педагогів. З метою подолання недоліків створюються альтернативні дидактичні системи. Найпопулярніші серед них вальдорфська педагогіка і педагогіка Петерсона. Вальдорфську педагогіку заснував на поч. XX ст.. Рудольф Штайнер. Він вважав духовну і моральну підготовку учнів до життя головною метою виховання. Так звані вільні вальдорфські школи, перша з яких була відкрита 1919 року, дають повну середню освіту. Педагогіка Петерсона сприяє формуванню особистості учня у суспільній д-сті і спілкуванні. Для цієї педагогіки є характерною орієнтація на гармонійний розвиток особистості.

11. Розроблення національних освітніх стандартів.

Паралельно з удосконаленням діючого змісту освіти розробляються державні стандарти загальноосвітньої підготовки учнів. Їх опрацювання і введення – не одномоментний захід, а еволюційна і постійна робота з модифікації змісту освіти для масової школи і обдарованих дітей. Програмою Міністерства освіти, розробленою спільно з АПН і НАН України було передбачено таку послідовність роботи на 1996-2000 роки:

1. Створення концепцій державних освітніх стандартів загальноосвітньої підготовки і проекту базового навчального плану

2. Розробка й експертиза проектів стандартів освітніх галузей.

3. Розробка варіантів примірних навчальних планів на основі базового.

4. Розробка системи вимірників якості засвоєння освітніх галузей.

5. Створення і перевірка експериментальних програм і підручників відповідно до предметів.

6. Підготовка і перепідготовка вчителів.

7. Поетапне запровадження державних стандартів загальноосвітньої підготовки.

Уже стандартизовано початкову школу, опрацьовано проекти концепції та державних стандартів загальної середньої освіти, в яких визначено:

а) сутність стандарту

б) базовий навчальний план, де вказуються освітні галузі.

в) форми контролю за дотриманням вимог стандарту, що можуть бути різними:тестування, твір, письмові або усні іспити, підсумкове оцінювання тощо.

Стандарт загальноосвітньої підготовки включає базовий навчальний план, зміст освітніх галузей, варіанти типових навальних планів, системи вимірників по якості їх засвоєння. Введення державних стандартів в умовах різнорівневої середньої освіти має на меті:

- забезпечити еквівалентну середню освіту в різних типах навчальних закладів

- зберегти єдиний освітній простір у державі, відіграти стабілізуючу і регламентуючу роль.

- визначити обов’язковий і достатній рівень загальноосвітньої підготовки

- впорядкувати ліцензування і атестацію шкіл і вчителів

- відійти від предметного центризму, побачити шкільний зміст цілісним.

- визначити, що є обов’язковим на державному рівні, а що є функцією регіону і школи.

- створити основу, ядро для розробки варіантів примірних програм.

Отже, стандарт повинен відображати оптимальний обов’язковий максимум змісту загальноосвітньої підготовки.