1.Вплив глобалізації на освітній процес в Україні.

У XXI ст. людство вступило під знаком глобалізації. Процес глобалізації позначився на дуже широкому колі явищ та процесів у сфері економіки, політики, соціології, освіти та ін. Процес глобалізації в освіті А.А. Сбруєва пропонує розглядати у кількох аспектах: інституціональному, концептуальному, процесуальному. Інституціональний аспект. До них належать ЮНЕСКО, Всесвітній Банк, Рада Європи тощо. Отже, провідною метою освітньої політики міжнародної організації вважають сприяння поліпшенню якості освіти шляхом: - переходу від традиційних методів, спрямованих на репродуктивне засвоєння знань, до інноваційних, що передбачають індивідуалізацію навч. процесу, надання йому форми активного творчого співробітництва всіх учасників; - акцентування уваги на розвитку фундаментальних навчальних навичок(читання, письмо, лічба, навички мислення, соціальні навички). – надання можливості навчатися у будь-якому віці,що украй необхідно для набуття професійної мобільності; - оптимізації інфраструктури освітньої сфери. Концептуальний аспект. Наслідки глобалізації в освітній сфері , її мета, принципи, методи лягли в основу ряду концепцій: - асиміляційні, що передбачають забезпечення пріоритетного культурного і освітнього розвитку однієї домінуючої нації та занепад інших шляхом уніфікації; - мультикультурні, які визначають автономний розвиток різних культурних груп, що підкреслюють свою специфіку, унікальність. Такий підхід не створює передумов для взаємодії, взаємозбагачення цих культур. – інтеркультурні, які спрямовані на взаємовизнання та взаємозбагачення різних культур шляхом встановлення широкого спектру контактів. Процесуальний аспект. Прикладами глобальних освітніх перетворень, тобто процесуальних аспектів є: запровадження класно-урочної системи, введення обов’язкової початкової, а потім і базової(неповної середньої) освіти; розробка та введення стандартів якості освіти.

2.Проблеми демократизації освіти.

Демократизація на ґрунті лібералізації є сьогодні ключовою проблемою освітніх реформ. Базовими документами, які віддзеркалюють тенденції демократизації освіти в Україні є Закони «Про загальну середню освіту» та «Про вищу освіту», а надто «Національна доктрина розвитку освіти», підписана Президентом України 17 квітня 2002р. Враховуючи сказане вище розглянемо завдання реформ стосовно різних її компонентів. Структура освіти. Коли унітарність освіти в минулому обмежувала права дитини та її батьків у виборі школі, то демократизація покликана їх розширювати. Звідси процес утворення інших типів навч.закладів(гімназій, ліцеїв, коледжів тощо.) Проблема тут лише в тому, що дуже часто новітні вивіски ще не завжди свідчать про дійсну новизну навч.закладу. Управління освітою. Досі воно було адміністративно-командним і здебільшого таким залишається. Навчальні заклади вже отримали ширші права, але питання перебудови управління досі не вирішується. Процес едукації. Він є серцевиною системи освіти. Демократизація едукації передбачає, насамперед, технологічну перебудову її процесу, зокрема відмову від фронтальних форм роботи, коли в класі працює лише вчитель і перенесення акценту на самостійну д-сть учня. Зміст едукації. Демократизація змісту едукації полягатиме, по-перше, у забезпеченні можливостей дитини для власної повноцінної діяльності, а по-друге, у розширенні прав на вибір навчальних предметів відповідно до її індивідуальних потреб і можливостей. Кадри. Значення їх у реформуванні школи переоцінити важко. У цій ділянці належить зробити два суттєві кроки. По-перше, чітко розподілити в школі функції суб’єктів діяльності. По-друге, вищі навчальні заклади повинні забезпечувати майбутньому вчителеві не лише предметні знання, але й технологічну компетенцію, По-третє, вчитель має бути звільнений від зусиль, спрямованих на елементарне матеріальне виживання. Засоби едукації. Вони завжди перебувають у прямій залежності від розуміння змісту освіти та форм діяльності на уроці. Орієнтація на самостійну, диференційовану роботу учнів, що передбачає комп’ютери, різні типи посібників, роздавальні картки тощо. Матеріально-фінансова сфера. Вихід освіти тотальної задержавленості передбачає залучення зусиль і коштів державного і місцевого бюджетів, юридичних осіб тощо. Тут співпраця держави і приватного сектора може бути дуже різноманітною і плідною. Каталізатором цього процесу може стати залучення громадськості до управління освітою на різних рівнях. Післядипломна освіта. Теперішня післядипломна освіта є марнотратною і у процесі реформування повинна трансформуватись у систему, що зумовлюється потребою самого вчителя. Такій загальній тенденції має бути підпорядкована і переатестація вчителів та керівників шкіл, але вона можлива лише за умови прийому на роботу на основі контракту і участі в цьому акті опікунських рад.