7. Альтернативні та експерементальні школи.

В сучасних умовах альтернативні школи перетворились на досить помітний та постійно існуючий чинник розвитку шкільного життя у країнах Заходу. Вони, як правило, мають подвійне призначення – як центри педагогічних пошуків і як популяризатори нових підходів до навчального процесу. З 1950 року у школах США стали використовувати ідею програмованого навчання. Новим етапом у дослідно-експериментальній роботі у Франції стало створення у 1953 р. перших «снігових класів».Діяльність таких класів передбачала поїздки учнів початкової школи разом з учителями під час канікул у гори, де діти відпочивали і одночасно отримували нові уявлення про рідну природу, життя місцевого населення. Ще однією формою пошуку стала організація нових класів, перетворених у 1952 році у ліцеї-пілоти – взірцеві ліцеї. У 60-70 роках здійснювався перший національний проект «Школа майбутнього», в рамках якого на старшому ступені середньої школи замість класів створювались великі і малі групи учнів для лекційних і семінарських занять. У Великобританії замість стабільних класів створювались різні за розміром групи учнів відповідно до виду навчальної роботи: лекції, семінари, л.р., с.р. Протягом цього ж періоду виникає ряд нових типів альтернативних шкіл. Одним з них стали відкриті школи. Особливістю такого типу шкіл є те, що протягом другої половини дня у них організується різна групова д-сть школярів(заняття музикою, малювання, постановка театр.сценок, частими є прогулянки, походи, екскурсії).Перші відкриті школи були створені у Великобританії на поч.70 років. Найвідомішою з них була школа Е.Лоу в Лондоні, де діти займались у приміщеннях без звичайних парт. Не було і чіткого навчального плану, розкладу уроків. Учителі та учні спільно планували теми навч.занять, їх види та час. Така навч.робота отримала назву інтегрований день. Також існували морські класи у Франції, школи без стін у США.У 1944 році була заснована Ортогенічна школа ім. Соні Шенкман для дітей з емоційними порушеннями, яка була спрямована на надання дитині допомоги у нормалізації стосунків з оточенням, знаходженні себе як особистості. Одним з найоригінальніших типів альтернативних шкіл стали так звані дикі школи, їх створюють батьки разом з учителями, намагаючись таким чином самим навчати своїх дітей. Навчальні програми таких альтернативних закладів мало відрізняються від програми державної школи. Їх головна відмінність полягає в організації навчання. Наповнюваність навчальних груп у таких школах не більше 10 дітей, у школі, як правило, не більше 50 учнів. Для занять пристосовують квартири,ферми і навіть річкові судна. Діти проводять багато часу на свіжому повітрі. В цілому більшість альтернативних шкіл дає більш якісну підготовку, ніж традиційні масові освітні заклади. За взірцями альтернативного шкільництва створений новий тип середнього навч.закладу – об’єднана школа(Великобританія, Німеччина), єдиний коледж (Франція). Отже, альтернативні школи заходу вже скасували монополію традиційної школи на освіту. Провідною сферою подальших пошуків є організаційні форми, методи та прийоми навчання, які дозволять зробити весь процес соціалізації особистості більш наближеним до природи дитини і до потреб реального життя.