
- •1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
- •2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
- •3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
- •4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
- •5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
- •6. Функції історичного знання.
- •7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.
- •8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
- •9. Словесні методи навчання історії.
- •10. Монологічна форма викладу історичного матеріалу.
- •11. Розповідь як метод викладу історичного матеріалу.
- •13. Характеристика історичного явища як метод викладання.
- •14. Пояснення історичного матеріалу вчителем.
- •15. Шкільна лекція з історії та вимоги до неї.
- •16. Діалогічна форма повідомлення історичного матеріалу. Бесіда на уроці історії.
- •18. Методи наочного навчання історії.
- •19. Функції та види наочності в навчанні історії.
- •20. Вимоги до використання наочних матеріалів на уроках історії.
- •1. Відповідність наочності змісту навчального матеріалу
- •2. Виділення найважливіших ознак предмета
- •22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.
- •23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.
- •24. Використання крейди й дошки на уроках історії.
- •25. Відеофільми, документальне кіно та комп'ютерна техніка в навчанні історії.
- •26. Методи роботи з текстом у навчанні історії.
- •27. Методи і прийоми роботи з текстом підручника.
- •28. Робота з історичним документом.
- •29. Використання художньої літератури у викладанні історії.
- •30. Пасивні методи навчання історії (методи готових знань).
- •31. Активні методи навчання історії (методи пошукові або дослідницькі).
- •32. Пасивні й активні методи навчання: проблема взаємодії.
- •33. Формування методологічної культури учнів в процесі навчання історії
- •34. Методика формування в учнів уявлень про хронологічну перспективу.
- •35. Групи історичних понять. Прийоми і засоби розкриття історичних понять.
- •3 Групи історичних понять:
- •36. Формування в учнів історичних понять.
- •37. Проблема напрямку розвитку історичного процесу на уроках історії.
- •40. Війна як історичне явище в шкільному курсі історії. Методика розкриття військово-історичного матеріалу.
- •41. Методика формування історико-економ. Та соц. Понять у школі.
- •3 Групи історичних понять:
- •43. Навчально-виховні завдання уроку історії.
- •44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.
- •45. Типи уроків історії та їхня залежність від вікових груп учнів.
- •46. Методика закріплення історичних знань учнів.
- •48. Етапи підготовки студента-практиканта до уроку історії.
- •49. Визначення мети уроку історії та відбір матеріалу вчителем.
- •50. Основні параметри аналізу уроку історії.
- •51. Форми позакласної роботи з історії.
- •52. Історичне краєзнавство у школі.
- •53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
- •54. Лабораторна система навчання історії.
- •55. Проектна система навчання історії.
- •56. Інтегрована (комплексна) система навчання історії.
- •57. Навчання у співробітництві .
- •58. Вальдорфська педагогіка.
- •59. Технології повного засвоєння навчального матеріалу з історії.
- •60. Технології розвивального навчання з історії.
- •62. Модель навчання історії у грі.
- •63. Модель навчання історії у дискусії.
- •64. Сугестопедична модель навчання історії.
- •65. Проблема інтерпретації минулого в системі шкільної освіти.
- •47. Контроль (перевірка) знань учнів з історії. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
57. Навчання у співробітництві .
Навчання у співробітництві або педагогіка співробітництва - система навчання яка грунтується на спільній діяльності вчителя та учнів, взаєморозумінні і гуманізмі, єдності інтересів і прагнень всіх учасників навчального процесу і має за мету особистісний розвиток школярів → дидактична система французького педагога С.Френе.
Педагогіка С.Френе - це співробітництво груп дітей з одним або кількома дорослими, зайнятих спільним пошуком, дослідженням, творчістю. Мета навчання → у максимальному розвитку особистості школяра. Головним завдання вивчення історії є: а) розвиток творчих здібностей дитини, її прагнення до самореалізації; б) створення сприятливого середовища, яке спонукає учня до активної пізнавальної діяльності.
Зміст навчання історії → в організації творчої, дослідницької діяльності. Знання добуваються дослідним шляхом, а не вивченням правил і законів. - зазначав С.Френе. Отже, інноваційною стороною системи С.Френе є прагнення організувати навчання як творчий процес співробітництва вчителя і учнів. В американській педагогіці під навчанням у співробітництві розуміють навчання учнів у невеликих групах. Ця структура навчання базується на трьох основних принципах: заохочування -отримання однієї на всю групу бальної оцінки; індивідуалізації - виконання кожним учнем своєї частки групового завдання; рівних можливостей - привнесення кожним членом групи у спільний результат своє частки. Зазначені принципи реалізуються в американських школах у трьох варіантах.
Перший варіант - навчання в команді. Учні класу поділяються на групи (по 4 учні). Вчитель спочатку пояснює матеріал, а потім учні в групах його обговорюють і закріплюють. Другий варіант. Учні поділяються на групи (4-6 учнів в групі) і працюють самостійно над матеріалом, який задає їм вчитель. По завершенню роботи учні оприлюднюють результати своєї роботи.
58. Вальдорфська педагогіка.
Вальдорфська педагогіка - це концепція виховання і навчання дітей. Головною метою вальдорфської педагогіки є надання допомоги особистості і' власному становленні та розкритті талантів у гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та світу. Автором методу вальдорфської педагогіки є австрійський вчений і філософ Рудольф Штайнер і базується на його філософії антропософії. Перша вальдорфська школа була відкрита у Штуттґарті 7 вересня 1919 р. для дітей робітників фабрики "Вальдорф-Асторія" (звідси назва).
Реалізація мета вальдорфської педагогіки створює передумову для всебічного і гармонійного розвитку особистості, збереження і розвитку усіх прихованих здібностей дитини, розкриття її неповторного індивідууму. Разом з тим переслідується завдання виховання дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві, відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем. В основі вальдорфської педагогіки покладено християнські релігійні цінності. Навчання у школах проводиться згідно спеціально розроблених планів, що складені із врахуванням спеціальних ритмів. Поділ людини на різні компоненти та поділ природи на періоди був розроблений Рудольфом Штайнером. Методом вальдорфської педагогіки користуються близько 900 освітніх закладів у 60-ти країнах світу. З 1919 року вони розвиваються у Європі, Америці, Африці, Австралії, Азії, пострадянських країнах, а з 1990 року -в Україні.