- •1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
- •2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
- •3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
- •4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
- •5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
- •6. Функції історичного знання.
- •7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.
- •8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
- •9. Словесні методи навчання історії.
- •10. Монологічна форма викладу історичного матеріалу.
- •11. Розповідь як метод викладу історичного матеріалу.
- •13. Характеристика історичного явища як метод викладання.
- •14. Пояснення історичного матеріалу вчителем.
- •15. Шкільна лекція з історії та вимоги до неї.
- •16. Діалогічна форма повідомлення історичного матеріалу. Бесіда на уроці історії.
- •18. Методи наочного навчання історії.
- •19. Функції та види наочності в навчанні історії.
- •20. Вимоги до використання наочних матеріалів на уроках історії.
- •1. Відповідність наочності змісту навчального матеріалу
- •2. Виділення найважливіших ознак предмета
- •22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.
- •23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.
- •24. Використання крейди й дошки на уроках історії.
- •25. Відеофільми, документальне кіно та комп'ютерна техніка в навчанні історії.
- •26. Методи роботи з текстом у навчанні історії.
- •27. Методи і прийоми роботи з текстом підручника.
- •28. Робота з історичним документом.
- •29. Використання художньої літератури у викладанні історії.
- •30. Пасивні методи навчання історії (методи готових знань).
- •31. Активні методи навчання історії (методи пошукові або дослідницькі).
- •32. Пасивні й активні методи навчання: проблема взаємодії.
- •33. Формування методологічної культури учнів в процесі навчання історії
- •34. Методика формування в учнів уявлень про хронологічну перспективу.
- •35. Групи історичних понять. Прийоми і засоби розкриття історичних понять.
- •3 Групи історичних понять:
- •36. Формування в учнів історичних понять.
- •37. Проблема напрямку розвитку історичного процесу на уроках історії.
- •40. Війна як історичне явище в шкільному курсі історії. Методика розкриття військово-історичного матеріалу.
- •41. Методика формування історико-економ. Та соц. Понять у школі.
- •3 Групи історичних понять:
- •43. Навчально-виховні завдання уроку історії.
- •44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.
- •45. Типи уроків історії та їхня залежність від вікових груп учнів.
- •46. Методика закріплення історичних знань учнів.
- •48. Етапи підготовки студента-практиканта до уроку історії.
- •49. Визначення мети уроку історії та відбір матеріалу вчителем.
- •50. Основні параметри аналізу уроку історії.
- •51. Форми позакласної роботи з історії.
- •52. Історичне краєзнавство у школі.
- •53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
- •54. Лабораторна система навчання історії.
- •55. Проектна система навчання історії.
- •56. Інтегрована (комплексна) система навчання історії.
- •57. Навчання у співробітництві .
- •58. Вальдорфська педагогіка.
- •59. Технології повного засвоєння навчального матеріалу з історії.
- •60. Технології розвивального навчання з історії.
- •62. Модель навчання історії у грі.
- •63. Модель навчання історії у дискусії.
- •64. Сугестопедична модель навчання історії.
- •65. Проблема інтерпретації минулого в системі шкільної освіти.
- •47. Контроль (перевірка) знань учнів з історії. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
Іст. знання – частина світотляду,весь комплекс уявлень про себе і навколишній світ. Світогляд -ставлення до світу і емоцій.
Компоненти світогляду античної людини: 1) земля - єдина, але водночас багатоманітна, населена народами і масами, які керуються однаковими погребами, але задовольняють по різному (відчуття єдності світу); 2) виразне протиставлення свого світу і світу варварського. 3) іст - це реалізація божественної справедливості, але людям відведено певний простір для самостійних дій. 4) поклоніння перед риторикою (магія олова). Освіта - елітарна, доступна не багатьом, іст. знання виокремленні в курсі філософії, риторики, географії.
Навчання було індивідуальним або в малих групах. Догляд за дітьми – раби (педагоги)
4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
Середньовіччя - заперечення античності. Характерна риса - затиралися різниці між світською версією історії та божественною.
Християнство - пропонує свою концепцію іст., воно стає єдиним можливим поглядом на минуле.
Середньовіччя – утвердження християнства і воно пропонує свої погляди на вивчення історії.
Чинники поширення іст.знань у середньовіччі.
1) Бажання з’ясувати вплив Бога на долю людей та суспільства; це пер форм етносів (мова, тер);
2) Цілком практичні потреби. В часи Середньовіччя формується духовенство, військові структури, урядники. Суспільство стає складніше побудованим, складнішими стають конфлікти між людьми, це все породжує практичні потреби знання історії, обгрунт право на власн;
3) форм. освіч промовці, які засобами переконання гурт люд. Іст. знання охопл. обмеж коло люд: монархи„ священники .
4) Прагнення можновладців обгрунтувати своє право на владу.
Поступово іст. стає окремою дисципліною. Головні способи навчання іст. в Середн. 1) пояснення текстів 2) дискусії навколо вибраних питань 3) диктування певних фрагментів з джерел.
Засоби і прийоми: 1) збір фактів; 2) співставлення і порівняння фактів; 3) поділ матеріалу на частини з наступним аналізом.
17 ст. – перші спроби критикування іст. текстів.
5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
Історія стає політизованою. Підхід імперський і національний.
Імперський - минуле викладене в хронолог. порядку правління династії → крізь призму історії правителів.
Національна - спирається на минуле нації, етносу. В 19 ст. – історія виконує мобілізаційні функції – мета - об’єднати, згуртувати націю зі спільною мовою, історією. 50-60 р 19ст. → ств. недільні школи. 1862 - закрито недільні школи. в 20 ст. національні версії стали державними.
Методи навчання іст. В 19ст. - модернізація історії, кін.19-поч.20ст. з’яв. методисти - нові вчителі → через нові методи намагались зруйнувати монополію імперську концепцію школи → розвивати особистість ґрунт. не на заучування текстів а на власну інтерпретацію минулого. Суть: навчю. іст. грунт. на самостійному й активному дослідженні іст. джерел учнями під керівництвом вчителя.
В 20-30 рр. – реформи: - будівництво нової школи - війна словесним методам Усі знання укладені в кілька блоків: суспільство- праця- людина. До мінімуму скорочення вивчення істор. до 1917р.
Дальтон-план. На його базі: 1) бригадно-лаборат. метод навчання. 2) метод проектів. 3) метод документації.
кін. XIX - поч. ХХ ст. → активний пошук нових підходів у викладанні іст. (А.Ф.Гартвіг, Н.Григорієв, М.М.Коваленський, Я.С.Кульжинський) → "укорінювання в учнів любові та відданості престолу та вітчизні" → методисти почали віддавати перевагу розвивальним цілям.
На зміну формальному методу навчання мали прийти методи, які б надавали можливість активізувати учнів: реальний - навчання за допомогою аналізу іст. джерел, уникаючи або обмежено використовуючи підручник (М.О.Рожков, М.М.Коваленський, С.В.Фарфаровський); реферативний - самостійне вивчення підручника або іст. джерела, виділення головного і складання конспекту (Б.О.Влахопулов, АФ.Гартвіг, М.П.Покотило); катехізичний - побудова навчання у вигляді запитань і відповідей, активного залучення учнів до навчання за допомогою бесіди (А.Ф.Гартвіг, М.П.Покотило,Я.С.Кульжинський); драматизації -складання сценарію драмат. твору на основі вивчення необхідної літ. з навчальної, а також теми включення образної розповіді учня у виклад учителем навчального матеріалу (А.Ф.Гартвіг).