3.Тенденції та перспективи розвитку Китая

Швидкі темпи зростання китайської економіки останнім часом збільшують ймовірність того, що цього року ВВП Китаю в доларовому вираженні буде більше, ніж ВВП Японії. За критерієм паритету купівельної спроможності, який часто є більш вагомим показником економічної могутності, Китай уже не перший рік займає друге місце серед світових економік. Протягом останніх трьох десятиліть темпи зростання в Китаї були рекордними, що розцінюється багатьма аналітиками як підстава для надзвичайно гарних перспектив китайської економіки, перетворення її у світового лідера.

Китайцям є чим похвалитися. Середнє зростання ВВП в період з 1979 до 2010 року становив у середньому 10% у рік. ВВП на душу населення Китаю виріс з 3% від рівня США в 1979 році до 20% сьогодні. Якщо нинішні темпи зростання збережуться, то до 2035 року ВВП Китаю на душу населення досягне 70% від рівня США, а його економіка буде більшою, ніж США та ЄС разом. Завдяки інвестиціям та розширенню кредитування Китай не зменшив темпів економічного зростання навіть в період кризи 2008-2009 років. Так, в 2009 році економіка зросла на 8,7%, повернувшись в четвертому кварталі до двозначного зростання (10,7%). Уряд виділив значні кошти на стимулювання економіки, які становлять близько 14% від ВВП країни, що є найбільшим у процентному вираженні вливанням в економіку у світі.

Більша частина грошей йшла через держбанки, які протягом 2009 року збільшили кредитування на 32%. Грошова пропозиція відразу підскочила на 29%. Великі інфраструктурні проекти і будівництво житла фінансувалися цими кредитами. Китайська влада має величезний вплив на економіку і може змусити банки видавати кредити, а державні корпорації (1/3 економіки) мають можливість позичати і витрачати.[9,12]

Феноменальне зростання економіки останніми роками спирається на капітальні вкладення в інфраструктуру, будівництво заводів і житла, а також зведення нових міст в чистому полі, які в підсумку залишаються порожніми. Більша частина цих вкладень припадає на державу, яка фінансує ці проекти через державні корпорації та місцеві органи самоврядування. Як результат, економіка працює з великим торговим профіцитом для збуту величезного обсягу продукції, виробленої фабриками та заводами. Проблема полягає в тому, що при стагнації споживчого попиту в США, а також в Європі і Японії попит на китайську продукцію буде помітно знижуватися.

Зростаючий експорт стимулював інвестиції в основний капітал, необхідний для виробництва ще більшої кількості товарів і створення нових робочих місць для іммігрантів з сіл. Заробітні плати залишалися низькими, що поряд з високим рівнем заощаджень затримувало зростання споживчих витрат. Оскільки китайці стикаються з труднощами при інвестуванні за кордон, то велика частина цих заощаджень осідала на депозитах у банках під низькі відсотки. Ці кошти надавалися неефективним державним корпораціям за субсидованими ставками.[6,7]

Дешева робоча сила стала одним з головних переваг Китаю на міжнародному ринку праці, дозволивши зробити цю країну фабрикою для всього світу. Найбільші транснаціональні корпорації перенесли значну частину свого виробництва в КНР для підвищення ефективності і зниження витрат. Це дозволило значно підвищити якість життя величезної частини населення, і перетворити Китай в країну із середнім достатком. У 2010 році середня заробітна плата в містах країни склала 2900 доларів у рік, а в сільських регіонах - 900 доларів на рік.

На даному етапі, економіка Китаю демонструє високі темпи зростання та високий рівень продовольчої інфляції. Темпи приросту ВВП Китаю уповільнились у 2011 р. порівняно з попереднім роком. За даними Статистичного бюро Китаю, ВВП у І кварталі зріс на 9,7 %, у ІІІ – на 9,4 % порівняноз попереднім роком. Темпи приросту обсягів промислового виробництва та інвестицій в основний капітал залишаються високими. Зростання валової доданої вартості у промисловості у жовтні 2011 р. до вересня становило 13,2 %, в річному вимірі – 14,1 % (у 2010 р – 15,7 %). З січня по вересень 2011 року прибуток промислових підприємств збільшився на 27 %. Інвестиції в основний капітал за січень-жовтень зросли на 24,9 % порівняно з відповідним періодом попереднього року (у 2010 р. – 24,5 %).

Позитивною є динаміка роздрібної торгівлі, що обумовлено зростанням доходівнаселення. Загальний обсяг роздрібних продажів споживчих товарів у жовтні 2011 р. проти відповідного показника попереднього року збільшився на 17,2 %, а в річному вимірі – на 17,0 %. Номінальні доходи міського населення за перші 9 місяців 2011 р. зросли на 13,7 %, реальні доходи збільшились на 7,8 %, сільського населення – на 20,7 та 13,6 % відповідно.

Темпи зростання імпорту випереджають темпи приросту експорту. За січень-вересень 2011 р. експорт зріс на 22,9 % (до 1,4 трлн дол. США), імпорт – на 26,7 % (до 1,3 трлн дол. США). Сальдо торговельного балансу зменшилось на 10,6 % до 107 млрд дол. США. Високі темпи зростання імпорту обумовлені зростанням цін на енергоносії, що становлять 27 % загального імпорту Китаю. Додатковим стимулом зростання експорту є низький обмінний курс китайської валюти, що все ще значно нижче

фундаментальних показників. Основними торговельними партнерами по експорту Китаю є країни ЄС – 20%, США – 18 %, Гонконг – 14 %, Японія – 8 %. Ймовірність уповільнення темпів економічного зростання Китаю у 2012 р. є дуже високою через зниження обсягів експорту Китаю до ЄС, США та Японії, де прогнозується зниження економічної активності. Розвиток інновацій та енергозаощадження є новими пріоритетами розвитку Китаю, що затверджено у 12-му п’ятирічному Плані. В цілому Планом передбачено зменшення структурних дисбалансів в економіці та перехід до економічного зростання на базі внутрішнього попиту. Зокрема, планується збільшити витрати на дослідження й розробки з 1,5 % до 2-2,5 % ВВП до 2015 р., а також збільшити у структурі ВВП частку пріоритетних галузей – енергозбереження та захист довкілля, інформаційні технології нового покоління, біотехнології, виробництво високого рівня, нову енергетику, нові матеріали, транспорт на «чистому» паливі. Згідно Плану альтернативна енергетика в Китаї становитиме 15 % енерговиробництва до 2020 р, планується скорочення вуглецевих викидів на 17 % до 2015 р.

Також Китай приділяє значну увагу розвитку атомної енергетики, на сьогодні у країні працює 13 атомних електростанцій, у процесі будівництва та розроблення ще 120 АЕС.

Китай також є лідером у продукції відновної енергетики: виробляє 45 % вітрогенераторів та є лідером з продажу сонячних батарей.Саме нова економічна політика Китаю, що відповідає сучасним вимогам економічного розвитку, може забезпечити Китаю роль «локомотиву» світової економіки. Разом із позитивними оцінками перспектив розвитку Китаю виділяють специфічні ризики, які можуть призвести до сповільнення економічного зростання. Зокрема про ризики для китайської економіки часто висловлюються, вживаючи термін hard landing – жорстка посадка. «Економіка Китаю зараз перегрівається, але з часом притаманні їй надмірні інвестиції стануть дефляційними як всередині країни, так і у глобальному масштабі. Як тільки стане неможливо збільшувати інвестиції в основні фонди – найбільш ймовірно після 2013 р. – Китай очікує різкий спад». Отже, уповільнення зростання промислового виробництва та всієї економіки Китаю в цілому можливе через скорочення зовнішнього попиту та перегрів внутрішнього ринку. Проте темпи зростання ВВП Китаю залишаються одними з найвищих у світі.[3, 57]

Висновки

В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. У найближчі роки Китай планує розвиватися у напрямі прискорення індустріалізації, урбанізації, маркетизації й інтернаціоналізації, що дасть змогу національній економіці виявити величезну життєву силу. Очевидно, що через 2-3 десятиліття Китай за масштабами своєї економіки і сукупної національної сили перевершить інші країни і посяде те місце, що належало йому приблизно до 20-х років ХГХ ст.

2. Прискорення індустріалізації зумовлено тим, що за обсягом основної промислової продукції Китай на першому місці у світі, він став найбільшою базою промислового виробництва.

3. Урбанізація означає швидке зростання кількості міського населення в Китаї. У країні здійснюється інтенсивний процес малої урбанізації - будівництво селищ, малих і середніх міст. Планується переселити туди третину 900-мільйонного китайського селянства. Якщо цей процес буде тривати, він стане колосальним стимулювальним фактором розвитку.

4. Збільшення інвестицій є наслідком того, що Китай перетворився на один із найвідкритіших ринків у світі, де водночас існує запекла конкуренція. Китайська економіка стала невід'ємною частиною світової економіки, незважаючи на те що при владі перебуває компартія. Серед найбільших підприємств у світі 450 з 500 уже вступили на ринок Китаю.

5. Величезні успіхи в соціально-економічному розвитку супроводжуються значними витратами енергоресурсів з одночасним погіршенням екології і забрудненням навколишнього середовища. Відповідно до статистики, серед 144 країн за середніми показниками кількості землі, орної землі і лісів Китай перебуває нижче 100-го місця, а за показником споживання прісної води на душу населення - на 55-му місці. Середні запаси нафти, природного газу, мідної руди й алюмінію на душу населення в Китаї становлять відповідно 8,3; 4,1; 25,5 і 9,7% від цих показників у світі. Нині в Китаї площа ґрунтів, що зазнали ерозії, досягла 3,56 млн км2, що становить 37,1% від усієї території країни. Крім того пустелі в Китаї охоплюють приблизно 1 млн км2, і спустошення земель триває.

6. Китай розробив нові підходи у політиці щодо державних капіталовкладень. Він має намір форсувати стратегічне врегулювання в розподілі державного капіталу, щоб зосередити його в певних сферах, від яких залежать державна безпека і розвиток національної економіки.

7. У Китаї планують звузити діапазон діяльності держпідприємств для того, щоб державний капітал був спрямований в основні галузі індустрії.

8. Державні кошти передбачають зосередити в конкурентоспроможних галузях індустрії чи потенційно здатних стати провідними, у великих корпораціях і об'єднаннях, що мають високу конкурентоспроможність на світовому ринку, а також у провідних держпідприємствах країни.

9. Китай прагне за найближчі роки створити мережу високошвидкісних автомагістралей по всій країні. Наприкінці 2004 р. Держрада КНР затвердила план будівництва такої мережі, відповідно до якого в Китаї побудують 9 основних автомагістралей з півночі на південь, 18 магістралей із заходу на схід і магістралі, що з'єднують великі міста країни. Загальна довжина доріг зазначеної мережі становитиме 85 тис. км. Східні райони країни вже охоплені цією мережею. У майбутні ЗО років Китай планує вкласти 2 трлн юанів (250 млрд доларів США) з метою прискорення будівництва мережі швидкісного сполучення в країні. Загальна довжина швидкісних автострад у Китаї перевищує 41 тис. км. За цим показником країна посідає друге місце у світі.

10. У сфері економіки гострими проблемами є нестача орних земель і енергетичних ресурсів, надлишок людей, навантаження на навколишнє середовище, збитковість половини державних підприємств, хронічна криза банківської системи. На економічні проблеми нашаровуються соціальні: безробіття, особливо в селі, різниця в доходах багатих і бідних, що постійно збільшується, примітивний стан системи соціального забезпечення й охорони здоров'я, відставання в розвитку внутрішніх районів країни від приморської зони, високий рівень корупції і злочинності.

11. Зростання капіталізації виробництва, потреби в реальній амортизації основних фондів, нестача у підвищенні витрат на природоохоронні заходи. Це означає, що все більша частина капіталовкладень буде направлена не на розвиток основних фондів, а на інші цілі.

12. 2. Падіння попиту і дефляція, спричинені надвиробництвом. У КНР намагаються стимулювати споживчий та інвестиційний попит. Для розширення споживчого попиту було підвищено заробітну плату низькооплачуваним працівникам, видано надбавки і дотації. Однак значну увагу приділено пожвавленню інвестиційного ринку. З цією метою прийнято програму інфраструктурного будівництва, зокрема у північно-західних районах країни.

13. 3. Поглиблення майнової диференціації і розширення розриву в рівнях економічного розвитку між приморськими (східними) і західними районами країни. У КНР почали впроваджувати програму боротьби із бідністю. Перебороти економічні диспропорції передбачається з допомогою нарощування економічного потенціалу віддалених внутрішніх районів, які оголосили пріоритетними для залучення іноземних інвестицій і бюджетних асигнувань на капітальне будівництво.

14. Економічному зростанню Китаю загрожує чимало інших факторів. Воно може бути підірване слабкістю банківської системи і міграцією китайців із сільських районів у міста (12 млн осіб на рік). Однак найстрашнішою загрозою для Китаю є втрата стабільності.

15. Китай має й демографічні проблеми, найважливіша з яких полягає у зміщенні тендерних пірамід у бік хлопчиків. Це означає, що велика кількість китайців у перспективі не зможе знайти собі дружин і якщо при цьому вона не знайде роботи, то в суспільстві утвориться небезпечна ситуація. Крім того, до 2020 р. у Китаї буде найстаріше населення у світі, причому у його віковій структурі перевага буде належати особам похилого віку.

16. Незважаючи на негативні фактори, що можуть загальмувати розвиток КНР, за умови збереження грамотної економічної політики Китай має значні ресурси для подальшого зростання.

Отже, у майбутньому продовжиться загалом успішний поступальний розвиток Китаю, йому вдасться уникнути серйозних політичних і економічних потрясінь, а в другій половині XXI ст. Китай перетвориться на одну з провідних, а можливо, і домінуючу державу світу.

Список використаної літератури

1. Бергер Я. Возвышение Китая // Международная жизнь. - 2005. - № 9. - C. 46-59

2. Восточный вектор для Украины // Компаньон. - 2002. - № 38. - C. 34-39

3. Гайдуков Л. Основна на сьогодні тенденція : Українсько-китайські відносини: історія, сьогодення, перспективи // Політика і час. - 2001. - № 7. - C. 57-61

4. Гончарук А. 3. Украина и Китай: время не ждет // «Украина – Китай» Информационно-аналитическое обозрение.- 2000. - № 3.- с. 9.

5. Корольова К. Ідеологічні чинники розвитку механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у Китайській Народній Республіці // Людина і політика. - 2003. - № 3. - C. 30-34

6. Литвин В. Україна і Китай в історичних зв’язках // Голос України. - 2004. - 20 березня. - C. 4-5

7. Михеев В. Глобализирующийся Китай : (Что нового во внешней политике азиатской держави) // Азия и Африка сегодня. - 2003. - № 8. - C. 2-9

8. Осташ І. Київ - Пекін: кроки разом // Голос України. - 2001. - 3 квітня. - C. 10

9. Позаду Швидкого валового внутрішнього продукту. Зростання Китаю // China Affairs.- 21 грудня, 2002.

10. Украина - Китай : Анализ развития двусторонней торговли товарами // Діловий вісник. - 2001. - № 11. - C. 6

11. Фей Ж. Китайсько - українські торговельно - економічні відносини на порозі XXI ст. // Економіка України. - 2001. - № 12. - C. 71-75

12. Чжихуа Л. Структура і напрям розвитку третього сектора економіки Китаю // Економіка України. - 2001. - № 8. - C. 79-81